Економіка України під час війни: Віктор Галасюк назвав 5 кроків протидії кризі

Економіка України під час війни перебуває під одночасним тиском скорочення внутрішнього споживання, втрат виробничого потенціалу, проблем з експортом та високої залежності державних фінансів від зовнішніх ресурсів. Економіст Віктор Галасюк у своєму відео назвав п’ять інструментів, які, на його думку, мають підтримати виробництво, інвестиції та валютні надходження, повідомляє редакція сайту Realnist з посиланням на YouTube-канал Віктора Галасюка.

Йдеться про розширення механізму компенсації воєнних ризиків, податкові стимули для промислових інвестицій, підтримку переробки сировини всередині країни, залучення приватного капіталу та посилення Експортно-кредитного агентства. Частина цих напрямів уже має окремі державні механізми. Водночас Галасюк пропонує суттєво збільшити їхній масштаб.

Чому Галасюк говорить про відкладений економічний шок

За логікою економіста, наслідки руйнування виробництва не завжди одразу відображаються у цінах, валютному курсі або бюджетних показниках. Спочатку підприємство може втратити обладнання, склад чи логістичний маршрут. Потім скорочуються виробництво, продажі, податки й експорт. Лише після цього ефект переходить на ширші макроекономічні показники.

Тому серед головних ризиків Галасюк називає одночасний тиск на внутрішній попит і зовнішні джерела ресурсів.

Залежність державних фінансів від міжнародної підтримки справді залишається значною. У бюджеті на 2026 рік потреба України в зовнішній підтримці була визначена на рівні 2,079 трлн грн.

Джерелами мають бути, зокрема, Європейський Союз, Світовий банк, МВФ, Велика Британія та держави G7.

За даними Міністерства фінансів, лише за січень–серпень 2026 року загальний фонд державного бюджету отримав 569,6 млрд грн міжнародної грантової допомоги. Із зовнішніх джерел у межах державних запозичень за цей період було залучено ще 312,7 млрд грн, або близько $7 млрд.

«Продовження скоординованої міжнародної підтримки є критично важливим для збереження макрофінансової стабільності» (міністр фінансів Сергій Марченко під час переговорів з європейськими міністрами фінансів у 2026 році).

Отже, зовнішнє фінансування залишається одним із ключових елементів функціонування державних фінансів під час війни.

Споживання та грошові перекази також змінюються

Окремий блок у виступі Галасюка стосується внутрішнього споживчого ринку. Економіст пов’язує його потенціал насамперед із кількістю населення, доходами громадян та обсягом коштів, які надходять в Україну з-за кордону.

У відео він звертає увагу на значне скорочення чисельності людей, які фактично перебувають на підконтрольній Україні території, порівняно з довоєнними десятиліттями. Це автоматично звужує внутрішній ринок товарів і послуг.

Крім того, змінилася роль приватних переказів з-за кордону.

НБУ у своїх макроекономічних матеріалах наводив показник приватних грошових переказів в Україну на рівні $12,5 млрд у 2023 році, $11,3 млрд у 2024 році та близько $9,5 млрд у 2025 році. Таким чином, цей канал надходження валюти помітно скоротився.

До повномасштабної війни показники були вищими. Наприклад, лише за десять місяців 2021 року НБУ оцінював обсяг переказів приблизно у $12 млрд.

Галасюк пов’язує цю тенденцію, зокрема, з тим, що частина українців переїхала за кордон разом із родинами. У такій ситуації гроші, які раніше могли надходити в Україну для утримання сімей, дедалі частіше витрачаються безпосередньо за кордоном.

Експорт залишається одним із головних джерел валюти

Ще один ризик — структура українського експорту.

За даними Державної митної служби, у 2025 році серед найбільших товарних груп українського експорту були продовольчі товари на $22,5 млрд, метали та вироби з них — на $4,7 млрд, машини, устаткування і транспорт — на $3,6 млрд.

Міністерство економіки оцінювало аграрний експорт за 2025 рік у $22,6 млрд. Це становило приблизно 56% усього товарного експорту країни.

«ЄС залишається ключовим партнером, але експортна географія стає більш збалансованою» (заступник міністра економіки Тарас Висоцький, коментуючи результати аграрного експорту за 2025 рік).

Висока частка аграрної продукції означає, що валютна виручка значною мірою залежить від урожаю, портової логістики, світових цін і доступу до зовнішніх ринків.

Саме тому Галасюк пропонує робити акцент не лише на відновленні обсягів експорту, а й на збільшенні частки продукції з вищою доданою вартістю.

1. Розширити компенсацію воєнних ризиків

Перший із запропонованих інструментів — повноцінний механізм компенсації активів, пошкоджених або знищених внаслідок війни.

Логіка такого рішення полягає в тому, щоб підприємство, яке будує чи відновлює завод в Україні, мало зрозумілий механізм компенсації на випадок повторного удару.

На державному рівні такий напрям уже працює. Із 1 січня 2026 року діє механізм страхування майна від воєнних ризиків. Він передбачає компенсацію збитків для підприємств у прифронтових регіонах і часткову компенсацію страхових платежів для бізнесу в інших частинах країни. Адмініструє програму Експортно-кредитне агентство.

У травні Мінекономіки повідомило про перші виплати в межах програми. Для чотирьох компаній після державної компенсації середня вартість страховки знизилася з 4,24% до 1,19%.

У вересні уряд додатково розширив програму: змінив перелік територій ризику, збільшив ліміти та перелік майна, яке може підпадати під компенсацію.

«Програми страхування від військових ризиків вже є» (міністр економіки Олексій Соболев під час зустрічі з бізнесом у червні 2026 року).

Водночас Мінекономіки 18 вересня повідомило, що працює над новим системним механізмом компенсації воєнних збитків, який має розширити можливості великих підприємств для відновлення активів і виробництва.

2. Дати податкові стимули новим промисловим інвестиціям

Другий напрям, про який говорить Галасюк, — зменшення податкового навантаження для компаній, які вкладають кошти у створення нових виробництв.

За запропонованою ним моделлю обсяг податкових пільг має бути прямо пов’язаний із розміром капітальних інвестицій. Для підприємств у регіонах із підвищеним воєнним ризиком стимул має бути більшим.

Мета такого механізму — скоротити строк повернення інвестицій і частково компенсувати ризик роботи в країні, де триває війна.

Галасюк розглядає промислові інвестиції не лише як джерело нових робочих місць. Нове виробництво також збільшує внутрішній попит на комплектуючі, логістику, енергію та професійні послуги.

3. Стимулювати переробку сировини в Україні

Третій крок стосується структури експорту. Галасюк пропонує використовувати експортне регулювання так, щоб переробка сировини всередині країни була економічно вигіднішою за її пряме вивезення.

Окремий приклад — соя та ріпак.

Українське законодавство передбачає вивізне мито на відповідні види олійних культур. Водночас для сільськогосподарських товаровиробників і кооперативів, які експортують власно вирощену продукцію та проходять передбачену державою верифікацію, діє механізм звільнення від його сплати.

Тобто модель уже включає як захист внутрішньої переробки, так і спеціальні умови для безпосередніх виробників.

Галасюк пропонує розглядати подібні інструменти ширше — для розвитку виробництва товарів із більшою доданою вартістю всередині України.

4. Залучити приватний український капітал

Четвертий напрям — пошук внутрішнього фінансового ресурсу.

Галасюк наводить приклад Аргентини та пропонує створити механізм легалізації раніше виведеного капіталу за умови його подальшого інвестування в українську економіку.

У запропонованій моделі кошти мають не просто повертатися на банківські рахунки. Вони повинні спрямовуватися в інструменти розвитку, зокрема:

1. державні цінні папери, пов’язані з фінансуванням розвитку;
2. корпоративні облігації українських підприємств;
3. інші інвестиційні інструменти реального сектору.

Цей підхід Галасюк розглядає як один зі способів зменшити залежність інвестиційного процесу виключно від зовнішнього капіталу.

5. Збільшити можливості Експортно-кредитного агентства

П’ятий крок — посилення Експортно-кредитного агентства України.

ЕКА страхує експортні кредити, зовнішньоекономічні договори та окремі інвестиційні ризики. Воно також бере участь у державному механізмі страхування воєнних ризиків.

За офіційними даними агентства, станом на 31 липня 2026 року його власний капітал становив близько 2,76 млрд грн, а сукупний обсяг зобов’язань за укладеними угодами — близько 1,18 млрд грн.

Саме масштаб капіталу визначає, який обсяг ризиків агентство може взяти на себе.

ЕКА раніше також називало збільшення капіталізації одним із ключових викликів для розширення підтримки українських експортерів.

За логікою Галасюка, сильніше ЕКА має дозволити державі страхувати більші експортні контракти та допомагати виробникам залучати фінансування на прийнятніших умовах.

Зовнішня підтримка залишається критичною, але внутрішнє виробництво визначає базу економіки

Українські державні фінанси у 2026 році продовжують значною мірою спиратися на допомогу партнерів.

Водночас більшість безпосередніх економічних механізмів усередині країни залежить від того, скільки працює підприємств, яку зарплату вони виплачують, скільки сплачують податків і який обсяг продукції експортують.

Тому п’ять пропозицій Галасюка концентруються навколо трьох напрямів: захисту фізичних активів бізнесу, стимулювання інвестицій у виробництво та збільшення валютної виручки через експорт продукції з більшою доданою вартістю.

Паралельно держава вже розширює страхування воєнних ризиків, використовує механізми підтримки експорту та залучає міжнародне фінансування. Наступне питання — масштаб цих інструментів і здатність спрямувати їх на відновлення та розвиток виробничого сектору.

Читайте також: Памела Андерсон знову з макіяжем: зірка здивувала образом на Vogue World у Мілані