В Україні змінюють підхід до повернення цивільних із полону: чим їхній статус відрізняється від військовополонених

Україна шукає нові шляхи повернення цивільних із російського полону. Що заявив Лубінець, чим цивільні відрізняються від військовополонених та як їх звільняють.

10 хв. читання
Україна шукає нові шляхи повернення цивільних із російського полону. Що заявив Лубінець, чим цивільні відрізняються від військовополонених та як їх звільняють.

Україна шукає нові механізми повернення цивільних громадян, яких незаконно утримує Росія. У жовтні 2026 року уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив про додаткові переговорні пропозиції, які можуть допомогти звільняти цивільних заручників, зокрема журналістів. Головна проблема полягає в тому, що цивільні полонені та військовополонені мають різний правовий статус: міжнародне гуманітарне право передбачає спеціальні правила для військовополонених, але не встановлює аналогічної універсальної процедури обміну незаконно затриманих мирних жителів, повідомляє редакція сайту Realnist.

Це означає, що повернення цивільних потребує окремих домовленостей, дипломатичного посередництва та міжнародного тиску. Водночас нові переговорні пропозиції ще не означають запровадження гарантованого механізму звільнення. Українська сторона намагається розширити можливості повернення людей, які роками залишаються в російських місцях несвободи, часто без зв’язку з родинами та незалежними правозахисниками.

Що змінюється у поверненні цивільних із російського полону

28 жовтня 2026 року Дмитро Лубінець під час засідання парламентської тимчасової слідчої комісії, яка розслідує російські злочини проти журналістів та інших працівників медіа, розповів про нові можливості у переговорах щодо звільнення українців.

Як повідомляє «Детектор медіа», омбудсман пов’язав обережний оптимізм із результатами переговорів та поверненням українців 23 жовтня. Тоді, за його словами, серед 270 звільнених вдалося повернути представників однієї з найскладніших категорій — оборонців Маріуполя.

Лубінець наголосив, що говорити про створення єдиного ефективного механізму передчасно. Проте переговорні пропозиції, на його думку, вже демонструють позитивні зміни та відкривають додаткові можливості для звільнення цивільних.

Окремим напрямом залишаються переговори щодо створення моніторингової групи, яка могла б перевіряти умови утримання громадян. Такий контроль важливий не лише для оцінки стану здоров’я затриманих, а й для отримання достовірних відомостей про їхнє місцеперебування.

Повернення українських цивільних громадян із російського та білоруського полону, фото Офісу омбудсмана

Українці після повернення з незаконного утримання в Росії та Білорусі у червні 2024 року. Фото: Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Особливу увагу приділяють українським журналістам, яких утримує Росія. За оцінкою омбудсмана, їхнє повернення ускладнюється тим, що працівники медіа можуть бути свідками порушень міжнародного гуманітарного права та професійно документувати пережите.

Таким чином, новий підхід до повернення цивільних із полону полягає насамперед у пошуку додаткових переговорних форматів, а не у зміні їхнього міжнародно-правового статусу.

Чим цивільні заручники відрізняються від військовополонених

Ключова відмінність визначається Женевськими конвенціями. Військовополоненими зазвичай визнають військовослужбовців, які потрапили під владу противника під час міжнародного збройного конфлікту. Однак право на такий статус можуть мати й деякі інші категорії осіб, прямо визначені міжнародним гуманітарним правом.

Натомість цивільні особи перебувають під захистом інших положень міжнародного права, насамперед Четвертої Женевської конвенції. Вони не можуть бути довільно затримані, викрадені чи використані як заручники для отримання поступок від іншої держави.

Водночас міжнародне право за виняткових обставин допускає інтернування цивільних з імперативних міркувань безпеки. Таке обмеження свободи не може застосовуватися як покарання та має відповідати суворим правовим умовам.

КритерійВійськовополоненіЦивільні особи
Правовий статусВизначається Третьою Женевською конвенцієюЗахищаються насамперед Четвертою Женевською конвенцією
Підстави утриманняПолон у зв’язку з участю у міжнародному збройному конфліктіПозбавлення волі допускається лише за визначених правом умов; свавільне затримання заборонене
ПоверненняПередбачені правила звільнення та репатріації, можливі домовленості про обмінНемає універсальної процедури обміну незаконно затриманих цивільних
Міжнародний захистСпеціальні гарантії щодо поводження, умов тримання та звільненняГарантії захисту життя, свободи, гідності та заборона взяття заручників
Повернення під час війниМожливе відповідно до спеціальних домовленостей і норм гуманітарного праваЧасто потребує індивідуальних переговорів, посередництва або інших гуманітарних механізмів

Як пояснює Міжнародний комітет Червоного Хреста, військовополонених необхідно звільняти та репатріювати без зволікання після завершення активних бойових дій. Окремі категорії можуть бути репатрійовані раніше, зокрема за станом здоров’я або відповідно до домовленостей сторін.

Для цивільних діють інші правила. Якщо людину затримали незаконно, її звільнення не повинно залежати від наявності іншого громадянина для обміну.

Саме тому обмін цивільних заручників не можна юридично прирівнювати до стандартного обміну військовополоненими. У випадку незаконного затримання цивільного йдеться насамперед про необхідність припинити порушення його прав.

Чому повернути цивільних складніше, ніж військових

Однією з найбільших проблем є відсутність погодженої міжнародної процедури, яка дозволяла б систематично повертати незаконно утримуваних цивільних під час війни.

22 жовтня 2026 року Дмитро Лубінець заявив, що особливо складно домогтися звільнення людей, яких окупаційна влада звинувачує у «державній зраді» або допомозі Збройним силам України. Про це повідомляв Укрінформ.

Серед основних перешкод українська сторона називає:

  • Відсутність повних і достовірних списків усіх цивільних, яких утримує Росія.
  • Обмежений доступ міжнародних гуманітарних організацій до місць несвободи.
  • Утримання людей без належного повідомлення родичів про їхню долю та місцеперебування.
  • Кримінальне переслідування цивільних за звинуваченнями, які можуть бути пов’язані з окупацією або їхньою проукраїнською позицією.
  • Необхідність окремих політичних і гуманітарних домовленостей для організації повернення.

За повідомленням Національного інформаційного бюро від 13 серпня 2026 року, Україна на той момент не отримала від Росії повних списків українських цивільних і військових, які перебувають у неволі.

Ця невизначеність створює додаткові труднощі для родин. Навіть коли близькі мають свідчення про затримання людини, встановлення точного місця її утримання може вимагати тривалої роботи державних установ, правозахисників і міжнародних організацій.

Зустріч українця з рідними після повернення з багаторічного російського полону у 2025 році

Зустріч після повернення з російського полону у 2025 році. Фото: Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Крім того, після звільнення люди можуть потребувати тривалої медичної та психологічної реабілітації. Наслідки незаконного утримання залежать від умов, у яких перебувала людина, тривалості ізоляції, стану здоров’я та пережитого насильства.

На Realnist раніше висвітлювали дані щодо загибелі та катувань українців у російському полоні. Такі повідомлення додатково привертають увагу до необхідності незалежного контролю за умовами тримання затриманих.

Хто займається звільненням цивільних і що можуть зробити родини

В Україні питаннями пошуку та повернення людей, позбавлених свободи внаслідок російської агресії, займаються кілька державних структур. Важливу роль відіграють Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Офіс омбудсмана, правоохоронні органи та інші уповноважені установи.

До процесу також можуть долучатися міжнародні гуманітарні організації та держави-посередники. Однак участь посередника сама собою не гарантує звільнення конкретної людини.

Родичам цивільного, якого могли незаконно затримати російські військові або окупаційні органи, важливо офіційно зафіксувати обставини зникнення.

  1. Звернутися до Національної поліції із заявою про зникнення людини або можливе незаконне позбавлення волі.
  2. Передати наявні відомості Координаційному штабу через його офіційні канали, зокрема електронний кабінет.
  3. Повідомити Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обставини затримання.
  4. Зберігати документи, фотографії, повідомлення, свідчення очевидців та інші матеріали, які допоможуть встановити долю людини.
  5. Не передавати гроші невідомим посередникам, які обіцяють включити людину до списків на обмін або прискорити звільнення.

Офіційну інформацію щодо звернень можна знайти на сайтах Координаційного штабу та Офісу омбудсмана.

Для родин важливо розуміти: наявність підтвердженої інформації про затримання не означає, що дата повернення вже визначена. Публікація списків або повідомлень про можливі переговори також не є гарантією майбутнього звільнення.

Окремо в Україні вдосконалюються процедури підтримки тих, хто вже повернувся з полону. Зокрема, змінюються механізми реінтеграції та доступу до допомоги. Водночас такі заходи слід відрізняти від переговорів про саме звільнення людини.

Що новий переговорний підхід означає для подальшого повернення українців

Заяви омбудсмана наприкінці жовтня 2026 року свідчать про пошук додаткових інструментів для повернення цивільних, однак говорити про остаточне розв’язання проблеми поки що немає підстав.

Подальші результати залежатимуть від можливості досягати конкретних домовленостей, отримувати інформацію про затриманих і забезпечувати доступ незалежних гуманітарних структур до місць їхнього утримання.

Питання цивільних заручників залишається частиною ширшого гуманітарного переговорного процесу. Зокрема, під час обговорення можливих переговорів України, США та Росії серед гуманітарних тем порушувалося повернення полонених.

Проте політичні переговори, звільнення військовополонених та повернення незаконно утримуваних цивільних мають різні юридичні передумови. Навіть якщо ці питання обговорюються одночасно, для кожної категорії можуть знадобитися окремі домовленості.

Повернення цивільних із російського полону залишається одним із найскладніших гуманітарних завдань. На відміну від військовополонених, мирні жителі не повинні ставати об’єктом примусового утримання для подальшого обміну. Їхні права захищені міжнародним гуманітарним правом незалежно від того, чи вдалося сторонам домовитися про звільнення.

Саме тому значення нових українських ініціатив полягає не лише в потенційній можливості повернути більше людей. Вони також спрямовані на посилення міжнародної уваги до долі незаконно затриманих громадян, доступу до них незалежних спостерігачів та відповідальності за порушення їхніх прав.

Читайте також: Повільний інтернет удома: одна непомітна деталь може спричиняти обриви з’єднання

Поділіться цією статтею