Тарас
Поки Київ адаптується до реалій третього року повномасштабної війни, Європа переживає власну глибоку трансформацію. Серія парламентських виборів у країнах ЄС протягом 2024–2025 років суттєво змінила політичний ландшафт континенту.
Чи втомився Старий Світ від війни на Сході та чого чекати Києву від нових коаліцій? Редакція Realnist.com розібрала нові правила гри у Брюсселі.
Прагматизм замість емоцій
Період “емоційної солідарності”, коли українські прапори майоріли на кожному балконі від Берліна до Лісабона, завершився. На зміну йому прийшов холодний розрахунок. Нові європейські лідери, обрані на хвилі внутрішніх економічних проблем та міграційних криз, ставлять питання прямо: “Яка економічна та безпекова віддача від інвестицій в Україну?”.
Політолог-міжнародник Інституту світової політики пояснює цю зміну настроїв:
“Це не зрада, це нова реальність. Європа готова допомагати, але тепер вона вимагає чіткого бізнес-плану перемоги. Формула ‘стільки, скільки потрібно’ замінюється на ‘стільки, скільки ефективно’. Від нас чекають не просто героїзму на полі бою, а конкретних реформ, реальної боротьби з корупцією та запуску спільного виробництва зброї”.
Фінансова подушка безпеки: кредити чи гранти?
Ключова новина листопада 2025 року — затвердження довгострокового бюджету ЄС. Для України тут є дві новини:
- Позитивна: Для Києва зарезервовано окремий фонд, що гарантує виплату зарплат вчителям, лікарям та фінансування пенсій у 2026 році. Соціальна сфера захищена від політичних гойдалок.
- Тривожна: Військові пакети тепер дедалі частіше надаються у формі кредитів або в обмін на контракти для європейських збройових концернів (Rheinmetall, Thales тощо). Епоха безкоштовних подарунків зі складів закінчується.
Фактор “втоми виборця”
Соціологія показує тривожний тренд: середньостатистичний європейський виборець сьогодні більше стурбований цінами на газ, електрику та проблемою нелегальних мігрантів, аніж лінією фронту під Донецьком. Російська пропаганда активно використовує це, розганяючи наративи про Україну як “бездонну бочку”.
Що робити українській дипломатії?
Завдання Києва зараз — кардинально змінити риторику. Не просити допомогу як жертва агресії, а пропонувати партнерство як безпековий донор.
- Українська армія — це єдиний щит, який реально стримує російську навалу від кордонів НАТО.
- Український ВПК може стати частиною європейської оборонної стратегії.
Саме цей аргумент має стати головним козирем у переговорах про вступ до ЄС, які переходять у фінальну, найбільш складну технічну фазу.
Прогноз Realnist
2026 рік стане роком бюрократичної війни. Битви за Україну точитимуться не лише в окопах, а й у тихих кабінетах єврокомісарів. І для перемоги на цьому фронті нам потрібні професіонали, здатні говорити мовою цифр, аудитів та юридичних угод, а не лише патріотичних гасел.