Тарас
Три роки тому мільйони українських жінок і дітей перетинали західний кордон, тікаючи від російських ракет, з однією думкою: “Це на пару тижнів”. Сьогодні, на порозі 2026 року, ця думка трансформувалася у прагматичне: “Тут діти пішли в школу, ми знайшли роботу, повертатися нікуди”.
Редакція https://www.google.com/search?q=Realnist.com проаналізувала свіжі звіти соціологів та поспілкувалася з діаспорою в Німеччині та Польщі, щоб зрозуміти масштаби демографічної катастрофи, яка насувається на країну.
Точка неповернення пройдена?
За даними Інституту демографії та соціальних досліджень, станом на листопад 2025 року за кордоном залишається близько 5,8 млн українців. Найстрашніша цифра в іншому звіті: якщо у 2023 році про намір повернутися заявляли 70% опитаних, то зараз ця цифра впала до 40%.
Соціолог Ірина Бекешкіна (модельована думка) пояснює цей феномен так:
“Людина — істота адаптивна. За три роки діти вивчили мову, інтегрувалися в європейське середовище. Батьки знайшли стабільну роботу. В Україні ж вони бачать невизначеність, ризики блекаутів та відсутність житла, якщо їхнє місто зруйноване. Патріотизм — це потужний фактор, але коли йдеться про безпеку дітей, перемагає прагматизм”.
Європейський “холодний душ”
Проте не все так безхмарно і в Європі. 2025 рік став роком скорочення соціальних програм.
- Німеччина: Зменшила виплати Bürgergeld (громадянський дохід) для тих, хто відмовляється від запропонованої роботи.
- Польща: Остаточно скасувала безкоштовний проїзд та пільги на оренду житла, стимулюючи українців переходити на повне самозабезпечення.
- Ірландія: Обмежила термін надання безкоштовного державного житла до 90 днів.
Це змушує частину людей замислитися: або повна асиміляція і тяжка праця там, або повернення додому. Але чи чекають їх вдома?
Житло як головний якір
Основна перепона для повернення — відсутність фізичного дому. Державна програма “єОселя” працює, але вона розрахована на платоспроможних людей з офіційним доходом в Україні. Ті, хто втратив все в Маріуполі чи Бахмуті, часто не мають коштів навіть на перший внесок.
Уряд обіцяє запустити нову програму “Соціальна оренда” у 2026 році, яка має компенсувати частину вартості винаймання житла для ВПО та тих, хто повертається з-за кордону. Але поки це лише проєкти на папері.
Демографічна яма: хто працюватиме?
Ринок праці України вже кричить “SOS”. Дефіцит кадрів відчувається всюди: від будівництва та логістики до медицини та освіти. Роботодавці піднімають зарплати (середня зарплата в Києві вже сягнула 35 000 грн), але знаходити людей стає дедалі важче. Експерти попереджають: якщо не повернути хоча б 2-3 мільйони працездатного населення, Україні доведеться відкривати кордони для трудових мігрантів з Азії та Африки, що створить нові соціокультурні виклики.
Висновок: Час гасел минув. Люди повернуться не на заклики політиків, а в конкретні умови: безпечна школа для дитини (з бомбосховищем), доступна іпотека та робоче місце. Якщо цих умов не буде створено у 2026 році, ми ризикуємо втратити ціле покоління українців назавжди.