“Гумор — це єдине, що тримає кукуху”: як військовий Валентин Чернявський знімає вірусні пранки між бойовими завданнями

Редакція Realnist заглибилася в історію черкаського журналіста, який змінив мікрофон на автомат, але не втратив здатності смішити людей навіть у найтемніші часи.

Війна змінила життя кожного українця, але історія Валентина Чернявського — це унікальний приклад того, як життєлюбність перемагає морок. Для багатьох він — той самий дивний хлопець з ТікТоку, який ставить перехожим на ескалаторі незручні запитання. Для інших — побратим із 118-ї окремої бригади ТрО, який пройшов пекло бойових дій. Наш сайт новин Realnist проаналізував відверте інтерв’ю Валентина, щоб зрозуміти, як народжуються жарти там, де, здавалося б, місця для сміху немає.

Від планів на столицю до черги у військкомат

Іронія долі Валентина вражає: саме 24 лютого 2022 року він мав їхати до Києва підписувати договір на оренду квартири та починати нове життя у столиці. Натомість ранок почався з новин про вибухи.

“Заїхав до друга, бо в нього був травмат і в мене. А в нього ще й патронів більше. Він пельмені наварив, сидимо, думаємо: навряд чи травмат проти ракет допоможе”, — згадує Чернявський.

Рішення було миттєвим — військкомат. Замість омріяного телепроєкту він отримав запис у ТрО, а форму довелося чекати три дні. Так журналіст став солдатом, а життя розвернулося на 180 градусів.

Феномен “гумору на ескалаторі”

Візитівка Валентина — це його відеоролики, які він сам жартома називає “крінжовими”. Формат простий, але геніальний: він підходить до незнайомців у торговельному центрі Черкас (на єдиному працюючому ескалаторі міста) або на вулиці та просить їх підіграти у вигаданому прямому ефірі.

“Я дивлюсь на людину. Якщо бачу, що вона така прям ‘насуплена’, то це мій клієнт. Бо тоді можна підняти настрій”, — ділиться блогер.

Його герої стають “радниками Арестовича”, “найсильнішими людьми Харкова” або навіть “запліднювачами тварин”. Найвідомішим став ролик про чоловіка, якого Валентин представив як “запліднювача”. Реакція героя, який спочатку намагався бути серйозним, а потім ледь не поліз у біку, набрала мільйони переглядів.

Що цікаво, люди часто навіть не здогадуються, що їх знімають для блогу. Вони вірять, що рятують журналіста, у якого “не прийшов гість”. Ця щирість і робить контент Чернявського таким вірусним.

Сміх як терапія на передовій

Після важких боїв, контузії та служби пілотом на Сіверському напрямку, Валентин зізнається: гумор — це його антидепресант.

1. Реакція військових. Побратими не лише дивляться його відео, а й впізнають “героїв”. “О, це ж той, що запліднювач!” — найчастіша реакція.
2. Засіб від вигорання. “Якби не ці відоси, я б уже депресував у психлікарні”, — каже Валентин. Знімати смішне — це спосіб відволіктися від жахів війни та втрати друзів.
3. Зв’язок із цивільними. Військовим важко повертатися у тил, де життя вирує. Але коли до Валентина підходять люди з усмішкою, це нагадує, заради чого триває боротьба.

“У нас був грузин Нурі. Він по рації передавав: ‘Черговий підр’. І коли його перепитували, не розумів, що не так. Без гумору на війні дуже складно”*, — розповідає військовий.

Плани на майбутнє: пранк Зеленського та ескалатор для Путіна

Валентин не будує далеких планів, адже звик жити одним днем. Проте мрії у нього амбітні. Він хотів би зняти спільний ролик із Володимиром Зеленським, вірячи, що президент зрозуміє гумор. До речі, Олена Кравець вже написала блогеру, зізнавшись, що “залипала” на його відео цілу годину.

А ось для російського диктатора у Чернявського заготовлений інший сценарій: “Якби це був Путін… Та можна не говорити. Так хопа ногою — там довгий ескалатор, прикольно б котився. Це було б ідеальне відео”.

Історія Валентина Чернявського доводить: українці незламні не лише у своїй мужності, а й у вмінні сміятися, навіть коли навколо темрява.

(Матеріал підготовлено на основі інформації з джерела: Інтерв’ю ТСН)