Редакція Realnist аналізує новий виток геополітичної напруги у Західній півкулі, який може змінити розстановку сил у регіоні. Обраний президент США Дональд Трамп ще до офіційної інавгурації перейшов до прямих погроз на адресу режиму Ніколаса Мадуро у Венесуелі. Заяви про «пекло, яке доведеться заплатити», якщо влада не буде передана опозиції, звучать безпрецедентно жорстко. Для читачів Realnist ми розбираємося, чи є це лише фірмовою риторикою республіканця, чи світ дійсно стоїть на порозі нової військової операції.
Ультиматум Трампа: суть вимог
Дональд Трамп чітко окреслив свою позицію: Ніколас Мадуро повинен залишити посаду і передати владу Едмундо Гонсалесу — кандидату від опозиції, який, за даними незалежних спостерігачів, переміг на виборах у липні 2024 року. Трамп встановив дедлайн до своєї інавгурації (20 січня 2025 року), попередивши про найсерйозніші наслідки у разі відмови.
Ця заява підкріплюється законодавчими ініціативами у Вашингтоні. Палата представників США вже схвалила законопроєкт, який отримав символічну назву «Я ВАСІ» (YA VASI — абревіатура від англійської назви акту, що співзвучна з іспанським виразом «ya casi» — «вже майже»). Документ передбачає безпрецедентні заходи тиску, зокрема підвищення винагороди за інформацію, що призведе до арешту Мадуро, з 15 до 100 мільйонів доларів.
Команда «яструбів» і роль приватних армій
Серйозність намірів Трампа підтверджується його кадровими рішеннями. На ключові посади у зовнішній політиці номіновані давні критики режиму Мадуро:
- Марко Рубіо (майбутній держсекретар) — сенатор, який роками лобіює жорсткі санкції проти Каракаса.
- Майк Волц (радник з нацбезпеки) — прихильник рішучих дій проти латиноамериканських диктатур.
Окремої уваги заслуговує фігура Еріка Прінса, засновника приватної військової компанії Blackwater (нині Academi) та неформального радника команди Трампа. Прінс публічно пропонував підвищити винагороду за голову Мадуро та натякав на можливість використання найманців для повалення режиму, аби не задіювати офіційну армію США. Це відкриває шлях до так званих «гібридних сценаріїв», де Вашингтон діє руками професійних приватних формувань.
Детальніше Читати
Чи можливе пряме вторгнення?
Незважаючи на агресивну риторику, експерти скептично оцінюють ймовірність повномасштабного вторгнення американських військ на кшталт операції в Іраку 2003 року.
- Суспільна думка: Американське суспільство втомилося від «вічних війн». Початок нового масштабного конфлікту суперечив би обіцянкам Трампа завершити війни, а не починати нові.
- Ризики: Венесуела має значні збройні сили, оснащені російською та китайською технікою, а також складний рельєф місцевості, що ускладнює окупацію.
Натомість більш вірогідним сценарієм є «морська блокада» або точкові спецоперації. Трамп вже натякав на можливість зупинки поставок венесуельської та іранської нафти, що стало б катастрофічним ударом для економіки режиму.
Реакція Каракаса: «Боліваріанська лють»
У відповідь на погрози Ніколас Мадуро також підвищує ставки. Він призначив міністром промисловості Алекса Сааба — бізнесмена, якого США звинувачують у відмиванні грошей для режиму і якого раніше обміняли на американських в’язнів. Це демонстративний жест непокори Вашингтону.
Детальніше Читати
Венесуельська влада мобілізує своїх прихильників, заявляючи про готовність до «війни проти імперіалізму». Однак економічна слабкість країни та ізоляція роблять позиції Мадуро хиткими перед обличчям скоординованого тиску з боку нової адміністрації Білого дому.
Ситуація залишається напруженою: найближчі тижні покажуть, чи обмежиться Трамп економічним задушенням режиму, чи світ побачить реалізацію силового сценарію у Південній Америці.
