З наближенням зимових свят у соціальних мережах та кіноспільнотах традиційно спалахує одна й та сама дискусія. Її епіцентром найчастіше стає стрічка «Міцний горішок», але проблема значно ширша. Чи достатньо снігу в кадрі та ялинки на задньому плані, щоб назвати фільм різдвяним? Редакція інформаційного порталу Realnist вирішила розібратися в цьому питанні, спираючись на чіткі критерії сюжету та атмосфери, а не лише на емоційне сприйняття.
Спроба класифікувати святкове кіно — це не просто вправа в жанровій педантичності. Це спосіб зрозуміти, чому одні фільми ми переглядаємо щороку для створення настрою, а інші залишаються просто якісними бойовиками чи комедіями, де дія відбувається у грудні.
Вічна суперечка: антураж проти суті
Існує фундаментальна різниця між фільмом, події якого розгортаються під час Різдва, і власне різдвяним фільмом. Більшість суперечок виникає саме через підміну цих понять. Наприклад, стрічка «Смертельна зброя» починається під пісню «Jingle Bell Rock», але чи робить це історію про поліцейських різдвяною казкою?
Кіноексперти виділяють так званий «тест на різдвяність», який допомагає відфільтрувати фільми, що лише паразитують на святковій естетиці, від тих, що несуть у собі відповідні наративи. Щоб картина вважалася справді святковою, вона має відповідати кільком ключовим вимогам, які виходять за межі простого візуального оформлення.
Чотири стовпи різдвяного кіно
Якщо відкинути суб’єктивні відчуття, можна виділити чотири об’єктивні фактори, наявність яких перетворює звичайний фільм на частину різдвяного канону.
Детальніше Читати
1. Сюжетна інтеграція свята
Це найважливіший критерій. Задайте просте запитання: «Чи розвалиться сюжет, якщо події перенести на середину березня?». Якщо відповідь «ні», то перед вами не різдвяний фільм.
У стрічці «Сам удома» Різдво є рушійною силою сюжету: сім’я летить у відпустку саме на свята, грабіжники активізуються через святковий сезон, а самотність Кевіна підсилюється загальною атмосферою сімейного єднання навколо. Натомість у багатьох блокбастерах свято є лише зручним тлом для того, щоб зібрати персонажів в одному місці.
2. Тематичне наповнення
Справжнє різдвяне кіно завжди апелює до певного набору тем. Це історії про спокуту, прощення, возз’єднання родини, безкорисливість або диво (реальне чи метафоричне). Класичний приклад — «Різдвяна пісня» Діккенса, яка задала тон усьому жанру. Навіть якщо у фільмі немає Санта-Клауса, але герой проходить шлях від цинізму до віри в людяність (як у фільмі «Це дивовижне життя»), стрічка отримує статус різдвяної.
Детальніше Читати
3. Атмосфера та візуальний ряд
Хоча сніг та гірлянди самі по собі не роблять фільм святковим, їхня відсутність може зашкодити сприйняттю. Візуальні маркери створюють затишок, необхідний для цього жанру. Проте, цей пункт працює лише в комплексі з попередніми. Фільм жахів, що відбувається в засніженому будинку з ялинкою, залишається горором, а не різдвяною казкою, через конфлікт між візуальним рядом та емоційним навантаженням.
4. Музичний супровід
Використання традиційних колядок або різдвяних поп-хітів є потужним інструментом маніпуляції настроєм глядача. Часто режисери використовують цей прийом іронічно (як у бойовиках), створюючи контраст між насильством на екрані та мирною музикою. У справжньому ж різдвяному кіно саундтрек працює в унісон із сюжетом, підсилюючи емоційні моменти.
Феномен «Міцного горішка»
Чому ж Брюс Вілліс та його Джон МакКлейн досі викликають стільки дискусій? Згідно з наведеними критеріями, «Міцний горішок» знаходиться у «сірій зоні». З одного боку, події відбуваються на корпоративній вечірці. З іншого — якби терористи захопили хмарочос під час святкування Дня Незалежності або річниці компанії, структура фільму змінилася б мінімально. Основна мотивація головного героя — врятувати дружину, що є універсальним тропом бойовика, а не специфічно різдвяним мотивом спокути чи дива.
Проте, прихильники теорії «Міцний горішок — це різдвяний фільм» апелюють до атмосфери та саундтреку. Це яскравий приклад того, як масова культура з часом може змінювати жанрові межі, привласнюючи певні твори та надаючи їм нового контексту через регулярні телевізійні покази саме у святковий період.
