Редакція Realnist.com аналізує поточну ситуацію з комплектуванням війська, спираючись на останні заяви представників оборонного комітету Верховної Ради. Питання залучення до служби громадян віком від 18 до 25 років залишається одним із найгостріших у суспільній дискусії, проте статистика свідчить про тривожні тенденції.
Останні законодавчі ініціативи, покликані врегулювати питання призову, призвели до неочікуваних наслідків у сфері добровільного рекрутингу. Секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко повідомив про різкий спад кількості контрактників серед молоді.
Законодавчий “стоп-кран” для добровольців
Ключовим фактором, що вплинув на статистику, стало ухвалення закону, який забороняє примусову мобілізацію обмежено придатних чоловіків віком від 18 до 25 років. Хоча цей крок мав на меті зняти соціальну напругу, на практиці він демотивував і тих, хто потенційно розглядав можливість служби за контрактом.
За словами Романа Костенка, до прийняття відповідних норм спостерігалася певна динаміка набору в цій віковій групі. Однак зараз процес фактично зупинився.
“Ми коли заборонили мобілізацію обмежено придатних (від 18 до 25 років — ред.), то в нас і на контракт перестали люди йти. У нас зараз на контракт 18-25 років практично ніхто не йде”, — констатував нардеп.
Логіка процесу виглядає наступним чином: раніше загроза потенційної мобілізації або невизначеність статусу спонукали молодь обирати контрактну службу, де є можливість вибору підрозділу та спеціальності. Тепер, отримавши законодавчу гарантію недоторканності до 25 років, молоді люди воліють залишатися у цивільному житті.
Детальніше Читати
Фізіологія війни: чому армії потрібна молодь
Військові експерти та командири на місцях неодноразово наголошували на тому, що сучасна війна, особливо в умовах штурмових дій, вимагає значної фізичної витривалості. Костенко підкреслює, що категорія 18–25 років є найбільш ефективною для безпосередньої участі у бойових зіткненнях.
Люди старшого віку (40+), які зараз становлять значну частину мобілізованих, часто мають хронічні захворювання та повільніше відновлюються після фізичних навантажень. Натомість молодий організм здатен ефективніше виконувати завдання, пов’язані з переміщенням екіпірування, штурмами позицій та роботою в складних погодних умовах.
Відсутність притоку молодих кадрів створює дисбаланс у підрозділах, де середній вік бійця продовжує зростати, що прямо впливає на боєздатність штурмових груп.
Дискусія про зниження мобілізаційного віку
Питання зниження мобілізаційного віку залишається політично токсичним, але все частіше підіймається у професійних колах. Міжнародні партнери України також звертають увагу на цей аспект. Аргументація західних союзників прагматична: для ефективного використання сучасної техніки та проведення динамічних операцій потрібні молоді, фізично розвинені люди.
Проте на рівні українського парламенту та військово-політичного керівництва наразі немає консенсусу щодо примусової мобілізації чоловіків молодше 25 років. Наразі ставка робилася на рекрутинг та контрактну складову, але, як показує статистика, озвучена Костенком, цей механізм дав збій.
Ситуація, що склалася, вимагає перегляду підходів до заохочення молоді. Якщо примусовий механізм заблоковано законодавчо, а добровільний перестав працювати через відсутність зовнішніх стимулів, держава постає перед складним вибором: або шукати нові, більш дієві мотиваційні важелі (фінансові, соціальні), або повертатися до непопулярної дискусії про зміну призовного віку. Без залучення покоління 18–25-річних утримувати паритет на фронті стає дедалі складніше.
