Зеленський розкрив деталі щодо Донбасу, ЗАЕС та армії

Грудень 2025 року стає вирішальним місяцем у дипломатичному марафоні України. Після серії закритих консультацій та європейського турне Володимир Зеленський вперше за тривалий час вийшов до преси з конкретикою щодо так званого “мирного плану”. На порядку денному — не лише архітектура безпеки, а й болючі питання територіальних поступок, доля окупованої атомної станції та внутрішня кадрова криза. Аналітики Realnist розібрали головні тези президента та їхнє значення для майбутнього країни.

Зміст

Кадровий вакуум на Банковій: чому Зеленський не поспішає

Зустріч розпочалася з внутрішньополітичного питання, яке турбує суспільство вже два тижні: хто очолить Офіс президента після резонансної відставки Андрія Єрмака 28 листопада на тлі дій НАБУ? Відповідь Зеленського була показовою: призначення нового очільника ОП наразі “не пріоритетне питання”.

Президент чітко дав зрозуміти, що фокус його уваги зміщений на зовнішню арену — фіналізацію мирної угоди. Аргументація щодо відсутності призначення базується на небажанні “руйнувати Кабінет міністрів”. Зеленський визнав фаховість чинних урядовців (серед кандидатів називають Михайла Федорова та Дениса Шмигаля), але побоюється, що їх переміщення створить нові діри у виконавчій владі, які буде важко заповнити. Це свідчить про коротку лаву запасних у команді влади на четвертому році повномасштабної війни.

“Вільна зона” чи лінія фронту: битва за Донбас

Найгострішою частиною перемовин залишається територіальне питання. За словами президента, дискусія точиться навколо формату контролю над Донбасом. Позиції сторін діаметрально протилежні:

РФ: Вимагає передачі під свій контроль усієї адміністративної території Донецької та Луганської областей.
Україна: Наполягає на фіксації поточної лінії зіткнення (“стоїмо там, де стоїмо”).
США: Пропонують компромісний варіант — створення “вільної економічної зони” (росіяни називають її “демілітаризованою”), де не буде військ жодної зі сторін.

Зеленський підкреслив, що Київ розглядає лише “справедливий компроміс”, і будь-які територіальні рішення потребуватимуть легітимізації через волевиявлення народу — вибори або референдум. Це важливий сигнал: влада не готова брати на себе одноосібну відповідальність за потенційну втрату територій.

Атомний шантаж та роль США

Питання Запорізької АЕС залишається одним із каменів спотикання. Росія прагне залишити станцію собі, що для України є неприйнятним. На столі переговорів з’явився новий сценарій: передача управління ЗАЕС під егіду США або спільний міжнародний формат із повною демілітаризацією зони навколо станції.

Ця модель корелює із заявами голови МАГАТЕ Рафаеля Гроссі про необхідність “спеціального статусу” для станції. Фактично, йдеться про спробу вивести об’єкт критичної інфраструктури за дужки військового протистояння, щоб уникнути ядерної катастрофи, проте механізм реалізації цього плану досі не узгоджений.

Геополітика компромісів: Зеленський окреслив контури мирної угоди та долю Донбасу

Армія та гуманітарний аспект

Всупереч чуткам про вимогу Москви скоротити ЗСУ до 600 тисяч, Зеленський озвучив іншу цифру, зафіксовану в проєкті угоди — 800 тисяч військових. Це свідчить про те, що Україні вдалося відстояти своє бачення оборонної спроможності. Щодо гуманітарних питань, зокрема мови та віри, президент запевнив, що орієнтиром слугуватимуть норми Європейського Союзу, членство в якому є стратегічною метою.

На жаль, новини щодо обміну полоненими менш оптимістичні. Анонсований Рустемом Умєровим масштабний обмін (1200 осіб) гальмується російською стороною. Кремль використовує заручників як інструмент тиску, намагаючись прив’язати гуманітарні питання до загальних політичних домовленостей.

Ситуація станом на грудень 2025 року залишається напруженою. Вашингтон очікує ясності щодо угоди до Різдва, проте “ультимативних дедлайнів” поки не висуває. Україна маневрує між необхідністю миру та неприпустимістю капітуляції, покладаючись на стійкість армії як на головний аргумент за столом переговорів.

інформація з джерела