Сучасна війна стрімко трансформується: якщо ще рік тому головною інновацією вважалися FPV-дрони в повітрі, то сьогодні технологічний фронт зміщується на землю. Аналітики сайту Realnist дослідили, як наземні роботизовані комплекси (НРК) стають незамінними помічниками піхоти, виконуючи завдання там, де людині вижити майже неможливо.
“Тарган”, що непомітний для ворога
Одним із найяскравіших прикладів такої техніки є компактний дрон “Тарган”. Це невелика платформа розміром близько 40 на 40 сантиметрів, яка здатна розвивати швидкість до 20 км/год. Андрій Сироїшка, командир взводу обслуговування роти безпілотних наземних систем 47-ї ОМБр “Магура”, зазначає, що головна перевага таких малюків — їхня непомітність. Для ворожого аеророзвідника такий дрон на екрані монітора виглядає як ледь помітна крапка, яку важко ідентифікувати серед рельєфу.
На відміну від важкої бронетехніки, яку легко виявити та вразити, малі НРК можуть дістатися позицій, куди транспорт не проїде, а піхотинець не дійде через щільний вогонь. Радіус дії таких систем залежить від рельєфу та наявності ретрансляторів, але зазвичай становить 8–12 кілометрів в один бік.
Логістика “останнього кілометра”
Найбільш масове застосування наземних дронів сьогодні — це логістика. Забезпечення передових позицій боєкомплектом, водою та їжею є критично важливим, але смертельно небезпечним завданням. Ворог контролює шляхи під’їзду FPV-дронами, роблячи використання звичайних автомобілів або пішу доставку вкрай ризикованою.
Військові 47-ї бригади наводять вражаючу статистику: лише один підрозділ НРК за місяць доставляє на передову близько 5 тонн вантажів. Те, що група людей переносила б на собі п’ять діб, ризикуючи життям, роботизована платформа виконує за три години. Дрони везуть воду, їжу, акумулятори, інженерні загородження (наприклад, колючий дріт “єгоза”) та важкі боєприпаси, розвантажуючи солдатів і дозволяючи їм зосередитися на веденні бою, а не на виживанні.
Евакуація: ціна врятованого життя
Евакуація поранених — це, мабуть, найемоційніша та найвідповідальніша сфера застосування роботів. Коли медики не можуть підійти до пораненого через щільний обстріл, на допомогу приходять великі евакуаційні платформи.
Вантажопідйомність таких серйозних комплексів сягає 300 кг. В історії підрозділу вже є випадки, коли одним дроном за один рейс вдалося вивезти одразу трьох поранених бійців. Це технологія, яка безпосередньо конвертується у врятовані життя. Робот не відчуває болю, не втомлюється і, що найважливіше, якщо він буде втрачений, це лише втрата заліза та пластику, а не людського життя.
Дрони-камікадзе та дистанційне мінування
Окрім гуманітарних функцій, НРК активно застосовуються як зброя. Вони можуть виконувати роль:
- Камікадзе: доставка протитанкових мін (ТМ-62) безпосередньо до ворожих бліндажів чи техніки.
- Дистанційного мінера: непомітне встановлення мінних полів перед позиціями противника.
- Мобільної вогневої точки: встановлення турелей з кулеметами або гранатометами, якими оператор керує з безпечного бункера.
Технології не стоять на місці. Вже розробляються та тестуються системи, де роботи взаємодіють з іншими роботами: дрон-носій скидає меншого робота-камікадзе або розкладає інженерні загородження автоматично.
Війна переходить у стадію, де кількість та якість технологій стає вирішальним фактором. Наземні роботизовані комплекси — це не фантастика майбутнього, а буденна реальність українського фронту. Вони дозволяють зберегти найцінніший ресурс — людей. Як зазначають самі військові: “Краще нехай воюють роботи, а люди ними керують”.