Формування нової адміністрації Дональда Трампа супроводжується не лише гучними призначеннями, а й внутрішніми тертями, які виникають через фундаментальну різницю у підходах до управління державою. Редакція Realnist аналізує ситуацію навколо Стіва Віткоффа, спеціального посланця з питань Близького Сходу, та Марко Рубіо, номінанта на посаду державного секретаря. Їхнє протистояння — це не просто особиста конкуренція, а зіткнення двох світів: швидких бізнес-угод “без краваток” та класичної інституційної дипломатії.
Стиль Віткоффа: Дипломатія як бізнес-проєкт
Стів Віткофф, магнат нерухомості та близький друг Трампа, приніс у зовнішню політику методи, якими він користувався десятиліттями у приватному секторі. Його нещодавні поїздки до Туреччини, Катару, Саудівської Аравії та ОАЕ продемонстрували повне ігнорування стандартних дипломатичних процедур. Замість координації з Державним департаментом Віткофф діє автономно, покладаючись на особисті зв’язки та прямий мандат від обраного президента.
Такий підхід імпонує Трампу, який звик бачити результати тут і зараз. Для Віткоффа дипломатія — це серія транзакцій, де швидкість та конфіденційність мають пріоритет над бюрократичним протоколом. Однак саме ця автономність викликає занепокоєння у професійної спільноти.
Традиціоналізм Марко Рубіо та загрози інституціям
З іншого боку барикад знаходиться Марко Рубіо — досвідчений політик, який розуміє вагу державних інституцій. Для нього Державний департамент є не перешкодою, а необхідним інструментом для забезпечення національної безпеки та наступності зовнішньої політики. Конфлікт виникає в точці, де “імпровізація” Віткоффа починає суперечити офіційній лінії, яку має вибудовувати Рубіо.
Занепокоєння викликає не лише зміст переговорів Віткоффа, а й те, як вони організовані. Відсутність офіційних перекладачів, нотаток та звітності робить таку діяльність “сірою зоною”, де важко відстежити зобов’язання, які США можуть брати на себе перед іноземними партнерами.
Детальніше Читати
Безпековий вакуум: Приватна охорона замість DSS
Одним із найгостріших моментів є питання безпеки. Стів Віткофф під час своїх закордонних візитів неодноразово відмовлявся від послуг Служби дипломатичної безпеки (DSS), віддаючи перевагу власній приватній охороні. У дипломатичних колах це вважається безпрецедентним і небезпечним кроком.
Відмова від державного супроводу не лише створює ризики для самого посланця, а й позбавляє уряд США контролю над ситуацією у разі надзвичайної події. Більше того, це створює логістичний хаос для американських посольств у країнах перебування, які не знають, як реагувати на пересування високопосадовця без офіційного статусу безпеки.
Перспективи дуалістичної дипломатії США
Співіснування двох настільки різних центрів впливу в одній адміністрації ставить під питання цілісність американської зовнішньої політики. Якщо Віткофф продовжуватиме діяти як “вільний агент”, Рубіо ризикує стати номінальною фігурою, яка лише оформлює результати домовленостей, досягнутих за зачиненими дверима іншими гравцями.
Детальніше Читати
Така модель управління характерна для стилю Трампа, який любить створювати конкуренцію всередині власної команди. Проте на міжнародній арені, де чіткість сигналів має критичне значення, подібний дуалізм може призвести до непорозумінь з ключовими союзниками та опонентами. Питання лише в тому, чи зможе система стримувань і противаг адаптувати “бізнес-драйв” Віткоффа до рамок закону та безпеки, на яких наполягає Рубіо.
