26 грудня стало знаковою датою для українського політикуму, адже саме сьогодні відбулося перше засідання робочої групи, присвячене надскладному питанню — підготовці та проведенню виборів під час дії правового режиму воєнного стану. Як повідомляє Realnist, ініціатива, про яку раніше говорили лише кулуарно, набула офіційних обрисів під керівництвом першого віцеспікера Олександра Корнієнка. Ця подія сигналізує про те, що влада починає шукати формулу, яка б дозволила поєднати демократичні процедури з жорсткими реаліями війни.
Два кити: безпека та законодавство
Головним підсумком першої зустрічі стало окреслення “дорожньої карти”. Учасники групи, до якої увійшли представники різних фракцій та експертного середовища, домовилися розділити роботу на два фундаментальні блоки. Такий підхід виглядає логічним, адже проведення волевиявлення зараз — це рівняння з багатьма невідомими.
Перший блок — це критерії безпеки. Депутати намагаються визначити, за яких саме умов проведення голосування взагалі буде можливим. Йдеться не лише про відсутність обстрілів у день виборів, а й про безпеку агітації, роботи виборчих комісій та захист реєстрів виборців від кібератак. Без чіткої відповіді на питання “як захистити виборця і його голос”, рух далі неможливий.
Другий блок стосується безпосередньо змін до законодавства. Чинний Виборчий кодекс писався для мирного часу і фактично не містить механізмів для ситуації, коли мільйони громадян перебувають за кордоном, а частина територій є тимчасово окупованою або знаходиться в зоні активних бойових дій.
Виклики, які неможливо ігнорувати
Саме засідання, за словами учасників, носило установчий характер, проте градус дискусії був високим. Головна дилема, яка стоїть перед законотворцями, — легітимність проти ризиків. З одного боку, демократична держава потребує оновлення влади та дотримання електоральних циклів. З іншого — будь-яка помилка в організації процесу може бути використана ворогом для дестабілізації ситуації всередині країни.
Детальніше Читати
Окремим викликом залишається питання голосування військових. Забезпечити реалізацію виборчого права для тих, хто знаходиться в окопах на “нулі”, не порушуючи при цьому бойових завдань та режиму секретності, — завдання із зірочкою, яке поки що не має готового рішення у світовій практиці.
Сигнал для партнерів чи внутрішня необхідність?
Початок роботи такої групи можна розцінювати і як сигнал міжнародним партнерам. Західні союзники неодноразово наголошували на важливості збереження демократичних інституцій в Україні навіть попри війну. Водночас, всередині країни суспільний запит залишається неоднозначним: соціологія показує, що українці пріоритезують перемогу та безпеку над політичними перегонами.
Робота групи тільки стартувала, і попереду — місяці консультацій, дебатів та пошуку компромісів. Чи трансформуються ці напрацювання у реальний законопроєкт найближчим часом, покаже розвиток подій на фронті, адже саме Збройні Сили України є головним гарантом того, що вибори в Україні колись знову стануть можливими.
