Геополітичне напруження в Латинській Америці набуває нових, загрозливих обертів. Редакція Realnist аналізує безпрецедентно різку заяву лідера Куби Мігеля Діас-Канеля, зроблену під час візиту до Каракаса. Очільник Острова Свободи недвозначно дав зрозуміти, що його країна готова до прямої фізичної участі у захисті режиму Ніколаса Мадуро від будь-яких зовнішніх загроз, насамперед тих, що виходять від Сполучених Штатів та їхніх союзників. Ця декларація виводить союз двох авторитарних держав на новий рівень — від економічної та ідеологічної співпраці до потенційного військового братерства.
«Кров і життя»: риторика найвищого градусу
Виступаючи на заході солідарності в столиці Венесуели, Мігель Діас-Канель використав фразеологію, яка рідко звучить у сучасній дипломатії, навіть коли йдеться про близьких союзників. Коментуючи загрози, що стоять перед Боліваріанською Республікою, він заявив:
«Венесуела не самотня, і ми готові віддати за неї свою кров і своє життя».
Кубинський лідер підкреслив, що Гавана твердо стоїть на боці Каракаса перед обличчям «імперіалістичних атак», маючи на увазі тиск з боку Вашингтона та міжнародні санкції, спрямовані проти уряду Мадуро. За словами Діас-Канеля, рішучість венесуельського народу захищати свій суверенітет заслуговує на всебічну підтримку, і Куба цю підтримку гарантує в повному обсязі, включно з найвищою ціною.
Спадщина Фіделя і Чавеса: цементування антизахідного блоку
Ця заява — не просто емоційний сплеск, а демонстрація глибокої інтеграції між двома режимами, фундамент якої заклали ще Фідель Кастро та Уго Чавес. Діас-Канель прямо вказав на історичну спадкоємність, зазначивши, що нинішні лідери продовжують справу своїх попередників з «оборони» регіону від зовнішнього впливу.
Сьогодні Куба та Венесуела, разом із Нікарагуа, формують так званий жорсткий антиамериканський блок у Латинській Америці. Обидві країни перебувають під жорсткими санкціями США і значною мірою залежать одна від одної: Венесуела традиційно постачала Кубі нафту, тоді як Куба надавала широкий спектр послуг — від лікарів до фахівців з безпеки та розвідки, які допомагають Мадуро утримувати владу.
Детальніше Читати
Ніколас Мадуро, який також був присутній на заході, висловив вдячність кубинському колезі, назвавши його візит знаком «глибокого братерства». Це підкреслює, наскільки критичною для виживання венесуельського режиму є підтримка Гавани.
Сигнал Вашингтону: межі ескалації
Обіцянка «віддати кров» є потужним сигналом насамперед для Білого дому. Це попередження про те, що будь-яка спроба силового вирішення венесуельської кризи або посилення тиску з метою зміни режиму може наштовхнутися не лише на місцевий опір, але й на пряме втручання кубинських сил.
Хоча наразі не йдеться про перекидання регулярних військ, присутність кубинських військових радників та спецслужб у Венесуелі вже давно є секретом Полішинеля. Нова риторика Діас-Канеля легітимізує можливе розширення цієї присутності у разі загострення ситуації. Подібні заяви перетворюють регіональне протистояння на точку потенційного міжнародного конфлікту, змушуючи зовнішніх гравців ретельніше зважувати свої кроки щодо Каракаса.
