Січень 2026 року став переломним моментом для Ісламської республіки. Поєднання внутрішнього економічного колапсу та безпрецедентного зовнішнього тиску створює екзистенційну загрозу для режиму. Причини та можливі наслідки іранської кризи.
Вулиці Тегерана та інших великих міст Ірану знову охоплені вогнем та сльозогінним газом. Протести, що тривають вже понад 10 днів, якісно відрізняються від попередніх виступів. У нинішній Realnist (реальності) влада Ірану виглядає слабкою як ніколи: економіка зруйнована, регіональні союзники втрачені, а з Вашингтона лунають прямі погрози військового втручання. Ситуація наближається до точки неповернення, і, схоже, у старіючого верховного лідера Алі Хаменеї закінчуються варіанти для маневру.
Фактор Трампа та “повна бойова готовність”
Однією з ключових відмінностей нинішніх подій є реакція Білого дому. Президент США Дональд Трамп не став чекати розвитку подій і вже на п’ятий день протестів висунув жорсткий ультиматум Тегерану. “Ми знаходимося в повній бойовій готовності”, — ця фраза американського лідера у соцмережі Truth Social стала сигналом не лише для іранської влади, а й для демонстрантів.
Рішучість Вашингтона підкріплюється діями: нещодавнє захоплення венесуельського лідера Ніколаса Мадуро продемонструвало, що США готові до радикальних кроків щодо своїх геополітичних опонентів. Для протестувальників це стало потужним стимулом — вперше за довгий час вони відчувають, що зовнішній світ не просто спостерігає, а готовий діяти.
Економічна прірва та “спекулянти на санкціях”
Якщо у 2022 році тригером протестів стали питання моралі та прав жінок, то у 2026-му на вулиці людей вигнала бідність. Економічні показники Ірану катастрофічні:
Детальніше Читати
- Офіційна інфляція сягнула 42%.
- Ціни на продовольство зросли на понад 70%.
- Національна валюта, ріал, знецінилася на 80% по відношенню до долара за останній рік.
Початком хвилювань став страйк на Великому базарі Тегерана — історичному серці іранської економіки. Проте гнів народу спрямований не лише на зовнішні санкції, а й на внутрішню корупцію. Іранці відкрито звинувачують еліти у “спекуляції на санкціях”: наближені до влади чиновники контролюють тіньові потоки експорту нафти та збагачуються на відмиванні грошей, поки звичайні громадяни зубожіють.
Геополітична поразка та наслідки війни 2025 року
Нинішня слабкість Тегерана — це прямий наслідок подій літа 2025 року. 12-денна війна з Ізраїлем, у яку прямо втрутилися США, завдала непоправної шкоди військовій та ядерній інфраструктурі Ірану.
Регіональна архітектура безпеки, яку Іран будував десятиліттями (“Шиїтський півмісяць”), зруйнована:
Детальніше Читати
- Сирія: Режим Башара Асада впав, позбавивши Тегеран ключового плацдарму.
- Ліван: “Хезболла” фактично обезголовлена та втратила боєздатність.
- Венесуела: Арешт Мадуро перекрив кисень у схемах обходу нафтових санкцій.
Алі Хаменеї, якому незабаром виповниться 87 років, опинився в ізоляції. Його головний аргумент перед народом — що витрати на війну та ядерну програму гарантують безпеку та суверенітет — розбився об реальність військової поразки. У ЗМІ навіть циркулюють чутки про підготовку плану втечі верховного лідера до Москви, що лише додає впевненості протестувальникам.
Що далі?
Іранська влада звикла придушувати повстання силою (правозахисники вже повідомляють про понад 20 загиблих). Однак ресурсів для лояльності силовиків стає все менше, а зовнішня загроза від адміністрації Трампа є реальною як ніколи.
Експерти сходяться на думці: поєднання розвалу економіки, військового приниження та міжнародної ізоляції робить цей кризовий момент найнебезпечнішим для Ісламської республіки з часів революції 1979 року.
Детальніше про розвиток подій читайте в матеріалі: інформація з джерела.
