Гучніше за бензопилу: чому люди не чують власного хропіння

Ситуація знайома багатьом: посеред ночі кімната здригається від звуків, що нагадують роботу трактора, але джерело цього шуму продовжує солодко спати, тоді як партнер поруч рахує хвилини до ранку. Це здається несправедливим і нелогічним, адже гучність хропіння іноді досягає рівня промислового шуму. Ми в Realnist вирішили заглибитися у фізіологію цього процесу, щоб зрозуміти, як саме наш організм ігнорує власні звукові ефекти, залишаючись при цьому чутливим до сторонніх шумів.

Зміст

Мозок як фільтр: механізм “сонних веретен”

Головна причина, чому “автор” хропіння не прокидається, криється у складній роботі нашого мозку. Це не проблема зі слухом, а скоріше досконала система фільтрації. Науковці стверджують, що мозок має здатність відсіювати фонові шуми, щоб захистити фазу глибокого сну.

Як повідомляє Daily Mail, ключову роль у цьому процесі відіграє таламус — ділянка мозку, що обробляє сенсорну інформацію. Доктор Аніта Шелгікар з Університету Мічигану пояснює, що під час сну виникають так звані “сонні веретена” (sleep spindles) — короткі сплески мозкової активності. Вони діють як бар’єр для зовнішніх подразників, не дозволяючи звукам досягати ділянок мозку, що відповідають за усвідомлення. Цікаво, що люди, чий мозок генерує більше таких “веретен”, здатні спати міцніше навіть у галасливому середовищі.

Передбачуваність звуку

Ще один фактор, який дозволяє хропунам спати спокійно, — це передбачуваність. Наш мозок чудово розрізняє звуки, які ми створюємо самі, від тих, що надходять ззовні. Це той самий механізм, який не дозволяє нам полоскотати самих себе: мозок знає, чого очікувати, і знижує чутливість до подразника.

Оскільки хропіння виникає всередині організму, нервова система класифікує його як “безпечний” і “відомий” шум. Для партнера ж, який лежить поруч, ці звуки є зовнішніми, нерегулярними та часто дратівливими, тому мозок сприймає їх як потенційну загрозу або просто як сигнал до пробудження.

Коли хропіння все ж таки будить

Втім, існує сценарій, коли людина все ж прокидається від власного хропіння, хоча часто і не пам’ятає про це. Це відбувається при обструктивному апное сну — стані, коли дихальні шляхи повністю перекриваються. У такі моменти рівень кисню в крові падає, і мозок надсилає екстрений сигнал пробудження, щоб людина зробила вдих.

Експерти зазначають, що такі мікропробудження можуть траплятися сотні разів за ніч. Людина може різко всхрапувати або хапати ротом повітря, але зранку відчуватиме лише розбитість та втому, не розуміючи причини. Феномен “амнезії сну” стирає спогади про ці короткі моменти боротьби за повітря, залишаючи ілюзію безперервного, хоча й гучного сну.