Хто такий Сергій Стерненко: біографія, напад і нова роль радника Міноборони щодо дронів

Сергій Стерненко — один із найвпізнаваніших волонтерів і активістів України. 22 січня міністр оборони Михайло Федоров повідомив, що призначив його радником із питань підвищення використання БпЛА на фронті, пише Realnist за інформацією vv.com.ua.

Це рішення одразу викликало хвилю запитань. Хто такий Стерненко для людей за межами України? Чим він реально займався до цього? І що означає його поява біля керма дронової теми в Міноборони?

Стерненко став радником Федорова

Федоров описав призначення як спробу «поглибити співпрацю» та швидше підсилити дронові підрозділи. У фокусі — не гасла, а управлінська рутина війни: забезпечення, постачання, аналітика, навчання.

Окремо прозвучала цифра, яка пояснює, чому Міноборони робить ставку на масштабування. За словами міністра, лише 50 підрозділів із 400 забезпечують близько 70% уражень. Ідея проста: вирівняти результативність «довгого хвоста» підрозділів.

Ключові напрями, які озвучив Федоров:

• Базове забезпечення дронових підрозділів.
• Систематизація постачання, щоб зброя «працювала тут і зараз».
• Аналітика та ефективність: дані з фронту, розбір операцій, фідбек військових.
• Навчання та обмін досвідом між підрозділами.

Стерненко підтвердив, що долучається до команди «у статусі радника» і публічно заявив про курс на «промислові масштаби» уражень завдяки дронам.

«Відтепер Сергій буде моїм радником з питань підвищення використання БпЛА на фронті…»

Хто такий Сергій Стерненко

Стерненко народився 20 березня 1995 року в селі Садове Одеської області. Його освіта — правнича: навчання в профільному коледжі та далі університет, пізніше — магістратура з міжнародного права.

Важливий нюанс: це не людина «з системи» оборонного відомства. Він прийшов у війну як громадський діяч, який роками працював із публічними кампаніями, організацією спільнот і волонтерськими зборами.

Його сила — у поєднанні медійності та практичного досвіду координації допомоги.

Активізм, волонтерство і медійність: звідки в нього вплив

Стерненко став широко відомим ще з часів Євромайдану та подій 2014 року. Далі — одеські кампанії, конфлікти навколо забудов, акції протесту, а згодом — переїзд до Києва. Його публічність давно вийшла за межі «активіста з регіону».

Після початку повномасштабної війни він асоціюється насамперед із волонтерськими зборами й темою забезпечення, зокрема технологічного. Саме тому його «дроновий» профіль у Міноборони виглядає логічним для прихильників призначення.

Напади на Стерненка і безпека

Ім’я Стерненка багато років йде поруч із темою ризику. В публічному полі згадують щонайменше кілька нападів у 2018 році. Один із них — зі стріляниною. Судові історії щодо нападників і справ довкола цих подій тягнулися роками.

Окремо в медіа знову з’являлися повідомлення про напад і поранення вже «нещодавно» — як частина нової хвилі загроз для публічних волонтерів.

Для міжнародного читача це важливий маркер: українські волонтери часто працюють під реальними ризиками, а не в умовах «мирного тилу».

Кримінальні справи та суди Стерненка

Навколо Стерненка роками тривали кримінальні провадження, зокрема пов’язані з подіями в Одесі та епізодами 2018 року. У різні періоди суди ухвалювали різні рішення, частина історій завершувалася закриттям або зміною кваліфікацій. Саме цей «шлейф» часто стає паливом для суперечок у соцмережах.

Ключове для нинішнього контексту: Міноборони бере його як радника не «про політику», а під конкретний напрям — ефективність дронових підрозділів і процеси, які можна вимірювати.

Особисте життя: що відомо про наречену Наталію Усатенко

Про приватне Стерненко говорить мало. Водночас публічно відомо, що він заручився 30 листопада 2024 року.

Його наречена Наталія Усатенко навчалася в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Шевченка. У відкритих профілях і згадках у медіа їй приписують досвід роботи в медіа та в державних структурах, а її соцмережі згодом стали приватними.

«Дякую тобі за те, що завжди зі мною… Кохаю», — писав Стерненко, повідомляючи про заручини.

У заяві Федорова прозвучала не лише кадрова новина, а й схема мислення. Якщо меншість підрозділів дає більшість результату, то країна або мириться з нерівністю, або «підтягує» інших через стандарти, навчання й контроль якості.

Тут і з’являється роль радника: людини, яка може тиснути на темп змін і переводити «волонтерський досвід» у системні рішення. Це ставка на швидкість.