Внутрішній фронт боротьби з російською агресією не менш важливий, ніж передова на сході чи півдні. Іноді загроза ховається там, де її найменше очікують – у глибокому тилу, серед людей, які колись формували інформаційний порядок денний країни. Гучне затримання на Львівщині в середині лютого 2025 року стало черговим доказом того, що метастази “русского міра”, плекані роками через проросійські медіа, продовжують становити смертельну небезпеку для держави.
Ми в Realnist.com уважно стежимо за роботою українських спецслужб з виявлення ворожої агентури. Кейс, про який стало відомо 15 лютого, заслуговує на особливо прискіпливу увагу, адже він яскраво ілюструє еволюцію зради: від словесної пропаганди в ефірах підсанкційних телеканалів до реального шпигунства та коригування ворожого вогню. Служба безпеки України провела блискучу спецоперацію, нейтралізувавши загрозу у стратегічно важливому прикордонному регіоні.
Тіні минулого: Хто вона – нова ціль контррозвідки?
Фігурантка гучної справи – особа з вельми промовистою біографією. До початку повномасштабного вторгнення вона працювала журналісткою на телеканалах, що входили до медіаімперії нині обвинуваченого у державній зраді Віктора Медведчука. Зокрема, йдеться про сумнозвісний канал NewsOne, який роками слугував рупором кремлівських наративів в Україні.

Вже після початку великої війни ця жінка “відзначилася” активною антиукраїнською діяльністю. Як інформує Zaxid.net, посилаючись на дані слідства, вона була засуджена за поширення проросійської пропаганди та виправдовування збройної агресії РФ. Суд призначив їй покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Однак, і це викликає чимало запитань у суспільства до пенітенціарної системи, пропагандистка не відбула повний термін. Її звільнили достроково “за гарну поведінку”. Як показали подальші події, “виправлення” було лише імітацією. Вийшовши на волю, жінка не полишила своїх деструктивних поглядів, а навпаки – перейшла на новий, значно небезпечніший рівень співпраці з ворогом.
Логістика зради: Чому саме Львівщина?
Після дострокового звільнення ексжурналістка вирішила змінити місце проживання. Вона переїхала з центральних регіонів на захід країни, оселившись у батьківському домі на Львівщині. Вибір локації, ймовірно, не був випадковим. Львівська область сьогодні – це ключовий логістичний хаб України, через який проходять життєво важливі артерії постачання допомоги від західних партнерів, а також “ворота” до Європейського Союзу.
Саме прикордонний статус регіону та наявність критичної інфраструктури зробили цю територію пріоритетною ціллю для ворожих розвідок. І колишня медійниця Медведчука ідеально підійшла на роль “очей та вух” агресора у цьому регіоні.
Білоруський слід: Дистанційне вербування та куратори з КДБ
Особливістю цієї справи є те, що вербування та подальша координація дій зрадниці здійснювалися не напряму російськими спецслужбами, а їхніми найближчими союзниками – Комітетом державної безпеки (КДБ) Республіки Білорусь. Це вкотре підтверджує, що режим Лукашенка бере безпосередню та активну участь у війні проти України, надаючи не лише свою територію для плацдарму російських військ, але й залучаючи власний розвідувальний апарат для підривної діяльності.
За даними контррозвідки СБУ, кадровий співробітник білоруського КДБ вийшов на жінку дистанційно, коли вона вже перебувала на Львівщині. Враховуючи її попередній бекграунд та ідеологічні переконання, процес вербування, вочевидь, не був складним. Зрадниця погодилася на співпрацю і отримала чіткі інструкції щодо своїх нових “обов’язків”.
Чоловіча маска та шпигунський функціонал
Завдання, які ставили перед агенткою її білоруські куратори, були комплексними та спрямованими на підрив обороноздатності України у західному регіоні. Спецслужби ворога цікавило декілька ключових напрямків:
- Дислокація Сил оборони: Агентка мала виявляти місця базування підрозділів Збройних Сил України та Державної прикордонної служби на території Львівської області.
- Критична інфраструктура: Особливу увагу ворог приділяв об’єктам енергетики та транспортним вузлам. Раніше ця жінка вже виконувала функції коригувальниці вогню по інфраструктурі в інших регіонах, тож мала відповідний “досвід”.
- Логістика з ЄС: Враховуючи близькість до кордону, пріоритетним завданням було відстеження транспортних потоків, що прямують з Євросоюзу, ймовірно, з метою виявлення маршрутів постачання військової та гуманітарної допомоги.
Для збору розвідданих ексжурналістка використовувала методи соціальної інженерії. Вона створила фейковий акаунт у популярному месенджері Telegram під вигаданим чоловічим іменем. Використовуючи цю “маску”, вона активно моніторила локальні чати та групи, вступала в діалоги з місцевими мешканцями, намагаючись “втемну” вивідати необхідну інформацію про переміщення військових чи розташування важливих об’єктів.
Затримання “на гарячому” та доказова база
Співробітники СБУ вели ретельне спостереження за діяльністю підозрюваної, документуючи кожен її крок. Фіналом операції стало затримання агентки “на гарячому”. Контррозвідники схопили її саме в той момент, коли вона проводила приховану відеозйомку одного з військових об’єктів на території області.
Під час санкціонованих обшуків за місцем її проживання було вилучено беззаперечні докази протиправної діяльності. Ключовим доказом став мобільний телефон, який використовувався для комунікації з куратором з КДБ Білорусі. У гаджеті було виявлено листування, що підтверджує отримання завдань та звіти про їх виконання, а також фото- та відеоматеріали об’єктів критичної та військової інфраструктури.
Від пропаганди до терору: Еволюція загрози
Цей випадок є показовим з точки зору трансформації загроз. Люди, які роками працювали в інформаційному полі, створюючи ґрунт для російського вторгнення шляхом поширення наративів про “зовнішнє управління”, “громадянську війну” та “братні народи”, після початку повномасштабної агресії часто стають прямими пособниками терористів.
Телеканали Медведчука, де працювала затримана, були не просто медіаресурсами, а інструментами гібридної війни. Закриття цих каналів та санкції проти їхнього власника були превентивним ударом, але, як бачимо, “кадри”, виховані в цій системі, нікуди не зникли. Вони зачаїлися, перефарбувалися або, як у цьому випадку, пройшли через коротке ув’язнення і повернулися до активної роботи на ворога.
Перехід від ролі пропагандиста до ролі коригувальника вогню чи шпигуна – це логічний шлях для тих, хто свідомо обрав бік агресора. Це демонструє, що інформаційна війна та реальні бойові дії – це дві сторони однієї медалі.
Правова кваліфікація та перспективи справи
Слідчі Служби безпеки України повідомили затриманій про підозру за двома надзвичайно тяжкими статтями Кримінального кодексу України:
- Ч. 2 ст. 111 (Державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану): Це одна з найтяжчих статей ККУ, яка передбачає максимальне покарання. В умовах війни співпраця з спецслужбами держави-агресора або її союзників розцінюється як пряма допомога ворогу у веденні бойових дій проти України.
- Ч. 2, 3 ст. 436-2 (Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників): Ця стаття стосується ідеологічної складової її діяльності, яка не припинилася навіть після попереднього вироку.
Наразі підозрювана перебуває під вартою. Враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, рецидив (повторне вчинення злочину після дострокового звільнення) та роботу на іноземну спецслужбу під час війни, їй загрожує найсуворіше покарання, передбачене українським законодавством – довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Цей кейс ставить перед суспільством та законодавцями серйозні питання щодо доцільності умовно-дострокового звільнення осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки, особливо в період активної фази війни. Адже, як показує практика, “гарна поведінка” в колонії далеко не завжди означає каяття та зміну переконань, а може бути лише способом швидше вийти на волю для продовження злочинної діяльності.
Слідство триває, встановлюються всі деталі співпраці агентки з білоруським КДБ, а також перевіряється інформація щодо можливих інших учасників агентурної мережі.