Коли у США знову спалахують суперечки про файли Епштейна, це майже завжди означає одне: хтось оприлюднив новий документ, хтось побачив у ньому “сенсацію”, а хтось — спробу політичного удару. Ми в Realnist стежимо за цією темою, бо вона давно вийшла за межі кримінальної історії. Вона перетворилася на тест для суспільства: чи вміємо ми відрізняти доказ від чутки, а факт — від монтажу.
У 2025–2026 роках “епштейнівські” матеріали знову почали масово з’являтися в публічному доступі — частина через Конгрес, частина через Міністерство юстиції США за даними bytow24. Тож запитання “що таке досьє Епштейна” звучить не як цікавість, а як потреба розібратися.
Що таке файли Епштейна простими словами
Під назвою “файли Епштейна” найчастіше мають на увазі великий масив документів і матеріалів, пов’язаних із розслідуваннями та судовими процесами навколо Джеффрі Епштейна — фінансиста, якого звинувачували у сексуальній експлуатації неповнолітніх і торгівлі людьми. Він помер у в’язниці 2019 року, а офіційна версія — самогубство.
Але “файли” — це не один архів і не “чарівна папка”. Це різні категорії матеріалів, які виходили назовні в різний час і з різних причин. Саме тому навколо них так багато плутанини.
Щоб не загубитися, корисно тримати в голові три рівні:
Детальніше Читати
- документи слідства і судів (де багато фактів, але й багато редагувань);
- приватні матеріали (листи, контакти, записи), які не завжди перевірені;
- політичні “перекази” (де факт часто зникає під емоцією).
Які документи входять у “досьє Епштейна” і що там реально можна знайти
Коли у 2025–2026 роках у США знову заговорили про масштабні публікації, офіційно йшлося про десятки тисяч, а потім і мільйони сторінок матеріалів. Зокрема, у січні 2026 року Мін’юст США повідомив про публікацію величезного масиву — мова про мільйони сторінок, а також тисячі відео й сотні тисяч зображень, із суттєвими правками та редагуваннями.
У таких пакетах зазвичай трапляються:
- журнали польотів (хто і коли літав, без “пояснення навіщо”);
- контакти, листування, службові записки;
- матеріали судів і свідчення (у різних справах і різних юрисдикціях);
- фото/відео як докази або як вилучені носії (часто не публікуються повністю);
- записи з камер у тюрмі, документи про режим утримання тощо.
Важливий нюанс: навіть коли документ “лежить у файлах”, це не гарантує його істинності. Деякі матеріали — це те, що слідство отримало від людей, адвокатів або третіх осіб, і воно могло бути неперевіреним на момент долучення.
Детальніше Читати
Чи існує “список клієнтів Епштейна”
Саме тут починається головна пастка. У публічній розмові часто звучить фраза “список клієнтів” — як натяк на перелік людей, яких можна “викрити одним файлом”. Однак у 2025 році офіційні структури США публічно наполягали, що такого “магічного списку” в тому вигляді, як його уявляють у соцмережах, немає. Це пояснювали тим, що матеріали справи складаються з різних джерел, а гучні твердження про шантаж і “таємні списки” не підтверджені у спосіб, який дозволив би назвати це доказом.
Але й тут є друга сторона. В архівах справді є:
- контакти Епштейна;
- згадки про відомих людей у листах;
- імена в журналах польотів;
- свідчення потерпілих у цивільних справах.
Тож люди бачать прізвище — і роблять висновок. Хоча коректний висновок інший: “згадка” не дорівнює “участь у злочині”.
Кого згадують у файлах Епштейна
У різні роки в контексті справи Епштейна з’являлися прізвища політиків, бізнесменів, людей зі світу шоу-бізнесу. Найчастіше — через журнали польотів, контакти або свідчення в цивільних справах.
І саме тому важливо розрізняти три типи згадок:
- Логістика — “літав/зустрічався/був у контактах”.
- Свідчення — “хтось заявив, що бачив/чув/став жертвою”.
- Процесуальний факт — “звинувачення/вирок/визнання провини”.
Без третього типу твердження майже завжди залишаються у зоні припущень. Це не означає “невинні всі”. Але це означає “довести треба в суді, а не в треді”.
Детальніше Читати
Епштейн і Трамп: що відомо напевно, а що — предмет суперечок
Зв’язок теми “Епштейн і Трамп” із файлом “сенсацій” тримається на кількох шарах історії.
1) Публічні контакти та соціальне коло
Відомо, що вони перетиналися у світських і бізнесових колах у 1990-х і на початку 2000-х. Це підтверджується різними публікаціями та документальними згадками, які не є “вироком”, але є частиною біографічного контексту.
2) Журнали польотів і записи контактів
У різних витоках і публікаціях періодично з’являлися твердження про перельоти, контакти та запрошення. Проблема тут у тому, що люди часто сприймають “є в списку” як “винен”. Насправді це лише маркер для запитань, а не відповідь.
3) Нові хвилі документів і політичний тиск
У 2025 році демократи в Конгресі оприлюднили листування, де Епштейн і Ґіслейн Максвелл згадують Трампа в контексті того, що його “не згадували” або що він бував у будинку Епштейна. Ці фрагменти стали паливом для нових заяв і взаємних звинувачень.
Окремо вибухнула історія про лист-привітання, який приписують Трампу, адресований Епштейну. Сам Трамп заперечував авторство, а Білий дім називав це підробкою або маніпуляцією.
Тут доречно тримати холодну голову: навіть якщо лист справжній, він сам по собі не є доказом злочину. Однак він може бути доказом близькості стосунків або, принаймні, знайомства — а це вже політична ціна, яку в США добре розуміють.
Чому навколо “файлів Епштейна” стільки фейків і гучних заяв
Тема має три “пальники”, які працюють одночасно.
По-перше, це реальна жахливість злочинів, у яких звинувачували Епштейна. Через це суспільство очікує простого фіналу: “назвіть усіх”. Але реальні справи так не працюють.
По-друге, частина документів виходить із правками. Десь закреслюють імена жертв, десь — деталі, які можуть зашкодити іншим розслідуванням. Тож читач бачить чорні блоки і починає домальовувати. Саме це пояснювали й під час публікацій 2026 року: редагування роблять з юридичних причин, і це змінює сприйняття матеріалів.
По-третє, політики використовують тему як важіль. Зліва — щоб бити по Трампу. Справа — щоб бити по “системі”, яка “всіх прикриває”. І в цій бійці правда іноді стає просто реквізитом.
Що опублікували у 2025–2026 роках
У 2025 році ключовими тригерами стали:
- документи та листування, які опинилися в розпорядженні комітетів Конгресу;
- публічні дискусії про те, чи треба ухвалювати закон, який змусить державні органи відкривати більше матеріалів;
- конфлікти всередині політичних таборів через те, хто “гальмує”, а хто “проштовхує” публікацію.
У січні 2026 року хвиля стала ще більшою, бо Мін’юст США оголосив про черговий масив публікацій уже в межах виконання закону, який у медіа пов’язують із прозорістю “Epstein files”. Там же прозвучала цифра про мільйони сторінок і масштабний набір медіаматеріалів.
Саме про цю нову порцію ми згадуємо, коли говоримо: тема знову повернулася на перші шпальти, бо вона отримала “офіційний апгрейд”, а не тільки вкиди.
Як читати “досьє Епштейна” і не потонути в маніпуляціях
Є кілька правил, які рятують нерви і репутацію. Спочатку дивіться, що саме перед вами: судовий документ, лист, нотатка, чи переповідь у соцмережі. Далі перевіряйте, чи це твердження перевірене, чи “хтось сказав слідчим”. Потім шукайте контекст: дата, ким подано, до якої справи долучено.
І ще один маркер: якщо текст кричить “ось список”, але не показує процедуру і джерело, це майже завжди сигнал небезпеки.
