Транспортний шок: чому ранкова кава для броварчан тепер коштує дешевше, ніж дорога до Києва

Ранок 1 лютого для тисяч жителів міста-супутника розпочався не з кави, а з неприємного сюрпризу на зупинках громадського транспорту. Поки київська влада намагається утримати ціни на комунальний транспорт, приватні перевізники області пішли на непопулярний крок, який вдарить по гаманцях найактивнішої частини населення.

Як зазначають оглядачі Realnist.com, тенденція до зростання вартості пасажирських перевезень була прогнозованою ще наприкінці минулого року, проте різке підвищення тарифів саме зараз стало “холодним душем” для багатьох родин, чий бюджет і так виснажений інфляцією та зимовими витратами на комуналку.

Нові цифри на табло: скільки тепер коштує дістатися столиці?

Згідно з повідомленнями пасажирів та офіційними коментарями перевізників, вартість проїзду на популярному маршруті “Бровари – Київ” зросла на 5 гривень. Якщо раніше поїздка до станції метро “Лісова” обходилася у 35 гривень, то відсьогодні, 1 лютого 2026 року, пасажири змушені платити 40 гривень в один бік.

Здавалося б, 5 гривень — сума незначна. Але давайте порахуємо:

• Для людини, яка працює в Києві (22 робочі дні): додаткові витрати складають 220 грн/місяць.
• Загальна вартість проїзду на роботу (туди й назад) тепер становить 1760 грн/місяць.
• Якщо в родині двоє працюючих — це понад 3500 грн лише на те, щоб дістатися до метро, не враховуючи проїзд по самому Києву.

При цьому вартість проїзду в межах міста Бровари поки що залишається стабільною — 15 гривень. Однак, як показує практика, підвищення міжміських тарифів часто є передвісником здорожчання і внутрішніх перевезень.

Аргументи перевізників: виживання чи надприбутки?

Ініціаторами підвищення цін виступили приватні автотранспортні підприємства. Видання ТСН повідомляє, що інформацію про нові тарифи офіційно підтвердив Владислав Томін, один із найбільших перевізників у регіоні.

Бізнес наводить “залізні” аргументи, які важко ігнорувати в поточних економічних реаліях:

1. Паливно-мастильні матеріали: Ціни на пальне продовжують повзти вгору. Дизель та газ, на яких працює більшість маршрутного таксі, суттєво додали в ціні за останні місяці.
2. Запчастини та обслуговування: Валютні коливання безпосередньо впливають на вартість ремонту автопарку, який переважно складається з іномарок (навіть якщо це старі “Богдани” чи вживані “Мерседеси”, запчастини до них купуються за валюту).
3. Зарплати та податки: Зі зростанням мінімальної заробітної плати та податкового навантаження утримувати штат водіїв та механіків стає дорожче.

“Мета підвищення — не допустити збитковості роботи пасажирського автотранспорту”, — пояснюють представники перевізників. Фактично, вони ставлять громаду перед вибором: або платити більше, або маршрутки просто не виїдуть на рейси через брак коштів на заправку.

Контраст зі столицею

Ситуація у Броварах виглядає особливо гостро на тлі політики Києва. Столична влада, попри величезний дефіцит бюджету, який вимірюється мільярдами гривень, продовжує дотувати комунальний транспорт. Метрополітен, тролейбуси та трамваї Києва поки що тримають старі ціни, виконуючи соціальну функцію.

Мешканці міст-супутників опинилися в заручниках ситуації, де альтернативи приватним перевізникам фактично немає. Електрички, які могли б стати дешевшим варіантом, не покривають усі райони Броварів і мають графік, який не завжди зручний для офісних працівників. А обіцяні роками проєкти продовження гілки метро або запуску швидкісного трамвая так і залишилися на папері.

“Маршруткова” залежність: системна проблема агломерації

Підвищення тарифів з 1 лютого оголило давню рану Київської агломерації — відсутність єдиної транспортної стратегії. Бровари, Ірпінь, Буча, Вишгород фактично є “спальними районами” Києва, але транспортне сполучення між ними віддано на відкуп приватному бізнесу.

Це створює замкнене коло:

• Пасажири скаржаться на низьку якість послуг (переповнені салони, старі автобуси, відсутність кондиціонерів).
• Перевізники скаржаться на низьку рентабельність та неможливість оновлювати автопарк без підвищення цін.
• Місцева влада розводить руками, посилаючись на ринкові відносини.

Експерти з урбаністики давно наголошують: вирішенням проблеми могло б стати запровадження системи public service obligation (суспільно важливих послуг), коли місто або область замовляє послугу перевезення, сплачує перевізнику за кілометраж, а всі гроші з квитків йдуть у бюджет. Це дозволило б контролювати тарифи та вимагати якості. Але поки що ми маємо лише класичний “дикий ринок”.

Соціальні наслідки та настрої

У соціальних мережах новина про подорожчання викликала шквал обурення. Люди пишуть про те, що якість перевезень не відповідає новій ціні. “40 гривень за те, щоб стояти на одній нозі 40 хвилин в забитій маршрутці — це занадто”, — коментують користувачі у місцевих пабліках.

Особливе занепокоєння викликає те, що приклад Броварів можуть наслідувати перевізники інших напрямків. Зазвичай, коли один великий гравець ринку піднімає ціни, інші роблять те саме протягом кількох тижнів, посилаючись на ті ж самі економічні чинники.

Що далі?

З 1 лютого 2026 року мешканці Броварів змушені переглянути свої місячні бюджети. Для багатьох це стане приводом шукати роботу ближче до дому або кооперуватися з сусідами для поїздок на власному авто (carpooling), що може ще більше вдарити по пасажиропотоку маршруток.

Чи зупиниться ціна на позначці 40 гривень? Економічні прогнози на 2026 рік, на жаль, не дають підстав для оптимізму. Якщо курс валют та вартість пального продовжать зростати, нинішнє підвищення може стати не останнім у цьому році. Транспортна доступність столиці поступово перетворюється з буденності на розкіш.