Вогняне небо над Аравією: ВМС США знищили іранський дрон, що загрожував авіаносцю USS Abraham Lincoln

Третього лютого 2026 року світ знову опинився на порозі великої війни. Інцидент у небі над Аравійським морем, де американський винищувач п’ятого покоління F-35C перехопив іранський безпілотний літальний апарат, став найсерйознішим зіткненням між Вашингтоном і Тегераном за останні роки.

Ситуація в регіоні Близького Сходу, яка й без того нагадує порохову бочку, отримала нову іскру. Як стало відомо редакції Realnist.com, інцидент стався вранці за місцевим часом, коли авіаносна ударна група (АУГ) на чолі з атомним гігантом USS Abraham Lincoln виконувала патрулювання в міжнародних водах. Ця подія миттєво сколихнула світові ринки та змусила дипломатів провідних країн терміново шукати шляхи деескалації. Однак військові експерти попереджають: правила гри в Перській затоці змінилися безповоротно.

Ми розбираємося в деталях повітряного бою, технічних характеристиках задіяної зброї та можливих катастрофічних наслідках для глобальної безпеки.

Хронологія перехоплення: секунди до удару

За офіційними даними Центрального командування Збройних сил США (CENTCOM), інцидент розгортався стрімко. Близько 08:00 за місцевим часом радари системи AEGIS, якими оснащені есмінці супроводу авіаносця, зафіксували невідому повітряну ціль, що рухалася з боку іранського узбережжя. Об’єкт не відповідав на запити ідентифікації “свій-чужий” і продовжував небезпечне зближення з флагманом флоту.

Військові джерела зазначають, що дрон ігнорував багаторазові попередження на міжнародних частотах. Коли дистанція скоротилася до критичної, командування АУГ прийняло рішення про перехоплення. У повітря було піднято чергову пару палубних винищувачів F-35C Lightning II.

Як повідомляє Reuters, американські військові класифікували дії іранського БПЛА як “безпосередню загрозу”. Після візуального контакту та підтвердження, що безпілотник несе озброєння (або обладнання, що нагадує його), пілот одного з винищувачів отримав наказ на знищення. Ракета класу “повітря-повітря” (ймовірно, AIM-9X Sidewinder) успішно уразила ціль, перетворивши її на уламки, що впали в море.

Чому саме зараз?

Дата 3 лютого 2026 року не є випадковою. Останні тижні характеризувалися підвищеною активністю Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) у районі Ормузької протоки. Розвідка США неодноразово доповідала про підготовку Іраном нових типів дронів-камікадзе та їх можливе розгортання на мобільних морських базах, таких як переобладнані торгові судна.

Присутність USS Abraham Lincoln у цьому квадраті є прямим сигналом Тегерану. Однак, замість стримування, це, схоже, спровокувало КВІР на перевірку “червоних ліній” Вашингтона. Іранська сторона традиційно використовує тактику “сірої зони”, балансуючи на межі війни та миру, але прямий підліт до авіаносця — це крок, який виходить за рамки звичайних провокацій.

Технічний розріз: F-35C проти іранських “тіней”

Для розуміння масштабу загрози та ефективності відповіді варто детальніше розглянути учасників цього повітряного протистояння. Це не просто бій двох літальних апаратів, а зіткнення двох філософій ведення війни: високотехнологічної домінації США та асиметричної тактики “роя” Ірану.

F-35C Lightning II: “Невидимка” морського базування

F-35C — це палубна версія найсучаснішого винищувача п’ятого покоління. Його головна перевага — не швидкість чи маневреність, а інформаційна обізнаність.

• Стелс-технології: Літак залишається майже непомітним для радарів супротивника до моменту атаки.
• Сенсори: Пілот бачить все, що відбувається на сотні кілометрів навколо, завдяки розподіленій апертурній системі (DAS). Він міг ідентифікувати тип дрона та його корисне навантаження ще до візуального контакту.
• Озброєння: Для таких цілей зазвичай використовуються ракети ближнього бою AIM-9X з інфрачервоною голівкою самонаведення, яка не залишає шансів навіть маневреним цілям.

Іранський арсенал: Shahed чи Mohajer?

Хоча офіційно тип збитого дрона ще не підтверджено уламками, експерти схиляються до двох варіантів:

1. Mohajer-6: Це розвідувально-ударний БПЛА середнього класу. Він здатний нести керовані авіабомби серії Qaem. Якщо це був Mohajer-6, то його наближення до авіаносця могло мати на меті не лише розвідку, а й спробу нанесення точкового удару по палубі чи антенних системах корабля.
2. Shahed-129: Аналог американського Predator. Це більш серйозна машина з великою дальністю польоту (до 1700 км) та здатністю нести важче озброєння.
3. Shahed-136 (модифікований): Хоча це дрон-камікадзе, нові версії оснащені камерами для наведення в реальному часі. Використання такої “баражуючої зброї” проти авіаносця є вкрай небезпечним сценарієм, оскільки навіть один пропущений удар може пошкодити літаки на палубі, спричинивши ланцюгову реакцію пожеж.

Збиття дрона винищувачем, а не корабельною зенітною артилерією (наприклад, системою Phalanx CIWS), свідчить про те, що американці вирішили перехопити загрозу на максимально можливій відстані, не підпускаючи об’єкт у зону ураження корабельних систем “останнього рубежу”.

Геополітичний контекст: Ормузька пастка

Аравійське море та Ормузька протока — це “яремна вена” світової економіки. Через цей вузький прохід щодня проходить близько 20-30% світової нафти. Будь-який постріл тут відлунюється на біржах Лондона, Нью-Йорка та Токіо.

Стратегія Тегерана

Іран, перебуваючи під жорсткими санкціями, використовує тактику асиметричної загрози. Логіка проста: якщо ми не можемо експортувати нафту, ніхто не зможе робити це безпечно. Атаки на танкери, захоплення суден та провокації проти військових кораблів — це інструменти тиску на Захід. Дрон, запущений у бік USS Abraham Lincoln, є демонстрацією того, що навіть найпотужніші кораблі світу вразливі перед дешевими безпілотними технологіями.

Відповідь Вашингтона

Сполучені Штати не можуть дозволити собі проявити слабкість. USS Abraham Lincoln перебуває в регіоні саме для гарантування безпеки судноплавства. Збиття дрона — це чіткий меседж: правила ведення бойових дій (Rules of Engagement) дозволяють превентивні удари. США демонструють готовність застосовувати летальну силу не лише у відповідь на атаку, а й на намір атаки.

Історичні паралелі: уроки минулого

Це не перший випадок прямого зіткнення в небі над Перською затокою. Історія пам’ятає трагічні та напружені моменти, які варто згадати для розуміння серйозності нинішньої ситуації.

Інцидент 2019 року (RQ-4 Global Hawk): У червні 2019 року Іран збив американський розвідувальний дрон RQ-4A Global Hawk вартістю понад 200 мільйонів доларів. Тоді Тегеран заявив, що дрон порушив повітряний простір країни. Президент Трамп в останній момент скасував удар у відповідь, щоб уникнути повномасштабної війни. Нинішній інцидент відрізняється тим, що тепер США збили іранський апарат, і це сталося в безпосередній близькості до американського корабля, що трактується як самооборона.

Танкерна війна та операція “Praying Mantis”: У 1988 році, після підриву американського фрегата на міні, ВМС США провели операцію “Богомол”, знищивши половину іранського флоту за один день. Експерти побоюються, що нинішня ескалація може призвести до схожого сценарію, якщо Іран наважиться на атаку у відповідь, наприклад, запустивши рій дронів.

Реакція ринків та міжнародної спільноти

Новина про стрілянину біля авіаносця миттєво вплинула на економічні показники.

• Нафта: Ціна на нафту марки Brent підскочила на 4% у перші години після повідомлення. Трейдери закладають у ціну “військову премію”, побоюючись перекриття Ормузької протоки.
• Золото: Як традиційний актив-прихисток, золото також показало зростання, оновивши локальні максимуми.
• Дипломатія: Країни Перської затоки (Саудівська Аравія, ОАЕ) висловили стурбованість, закликаючи обидві сторони до стриманості. Для них будь-який конфлікт означає пряму загрозу їхній інфраструктурі, яка вже неодноразово ставала мішенню для єменських хуситів та іранських ракет.

Що далі? Сценарії розвитку подій

Військові аналітики розглядають кілька варіантів розвитку подій після 3 лютого 2026 року:

Сценарій 1: Дипломатична пауза. Іран використає інцидент для пропаганди всередині країни, заявляючи про “агресію США”, але утримається від військової відповіді, розуміючи нерівність сил. США також обмежаться посиленням патрулювання. Це найбільш оптимістичний, але й найменш вірогідний сценарій.

Сценарій 2: Війна дронів. КВІР може спробувати “перевантажити” систему ППО американської групи, запустивши одночасно десятки дешевих дронів. Це змусить США витрачати дорогі ракети (SM-2, ESSM) на дешеві цілі, що економічно виснажує і створює ризик прориву оборони.

Сценарій 3: Точкові удари. Якщо Іран продовжить провокації, США можуть завдати ударів по базах запуску дронів на узбережжі або по суднах-носіях, таких як згаданий у звітах “Shahid Bagheri”. Це буде означати перехід конфлікту в гарячу фазу.

Варто розуміти, що сучасна війна — це війна технологій та нервів. Збиття іранського дрона 3 лютого — це не просто тактичний епізод. Це тест на міцність оборонних доктрин та політичної волі. Авіаносець USS Abraham Lincoln залишається “плавучою фортецею”, але події показують, що навіть фортеці не застраховані від загроз нового типу. Світ уважно стежить за водами Аравійського моря, адже наступний крок може визначити архітектуру безпеки регіону на десятиліття вперед.