«Латиноамериканський транзит»: як Росія перетворила Starlink на зброю дальнього ураження і чому це змінює правила війни

Знахідки на місцях падіння російських безпілотників останніх місяців підтвердили найгірші побоювання військових експертів: ворог не просто навчився використовувати супутниковий зв’язок SpaceX, а й побудував глобальну мережу тіньових закупівель, яка тягнеться через океан. Поки дипломати в Вашингтоні та Брюсселі обговорюють пакети санкцій, у портах Бразилії та на складах Парагваю вантажаться контейнери, що згодом стають «очима» російських ракетних атак.

Технологічна війна в Україні давно вийшла за межі безпосередньої лінії фронту, перетворившись на глобальне протистояння логістичних ланцюжків та інженерних рішень. Як відзначають профільні оглядачі та аналітики Realnist.com, інтеграція цивільних технологій у військову машину РФ досягла критичного рівня у 2026 році. Якщо раніше поодинокі випадки виявлення терміналів Starlink на російських позиціях пояснювалися трофеями або дрібною контрабандою через треті країни Азії, то нині йдеться про системний, добре організований потік.

Нове розслідування проливає світло на те, як саме Москві вдається отримувати доступ до високошвидкісного супутникового інтернету, який теоретично мав бути для неї заблокований, і яку роль у цьому відіграє Латинська Америка.

Анатомія «чорного» імпорту: чому Латинська Америка?

Довгий час основними хабами для постачання підсанкційної електроніки до РФ вважалися країни Центральної Азії, Китай та Туреччина. Однак посилення контролю з боку США та ЄС на цих напрямках змусило кремлівських агентів шукати нові шпарини. Латинська Америка (регіон LATAM) стала ідеальним варіантом з кількох причин.

По-перше, регіон характеризується високим попитом на супутниковий інтернет через складний рельєф та віддаленість поселень, що дозволяє маскувати закупівлі тисяч терміналів під виглядом розвитку сільської інфраструктури чи забезпечення гірничодобувних компаній. По-друге, в низці країн регіону діють потужні кримінальні мережі та корумповані митні структури, які за певну винагороду готові закрити очі на кінцевого бенефіціара вантажу.

Як повідомляє CNN у своєму розгорнутому матеріалі від 2 лютого, слідчі виявили розгалужену мережу підставних фірм, зареєстрованих у зонах вільної торгівлі Південної Америки. Ці компанії, часто створені на імена місцевих жителів, масово скуповують комплекти Starlink у офіційних дилерів. Далі обладнання проходить складний шлях: його перепаковують, змінюють маркування на «побутову техніку» або «запчастини для сільгосптехніки» і відправляють транзитом через Африку або Близький Схід до Росії.

Ця схема дозволяє не лише приховати сліди, але й активувати акаунти в регіоні, який не підпадає під жорсткі географічні обмеження (геофенсинг), що діють на території РФ.

Технічна мутація: Starlink на борту «Шахеда»

Найбільшу тривогу викликає не сам факт наявності інтернету у російських солдатів в окопах, а інтеграція терміналів у системи управління ударними безпілотниками дальнього радіусу дії. Інженери агресора навчилися модифікувати цивільне обладнання для військових потреб з лякаючою ефективністю.

Зі збитих над Україною дронів типу «Шахед» (або їх модифікацій «Герань-К») фахівці вилучають так звані «роздягнені» термінали. Росіяни знімають пластиковий корпус антени Starlink, позбавляються механізму автоматичного позиціювання (моторів), залишаючи лише пласку фазовану решітку та плату управління. Це дозволяє:

1. Зменшити вагу: Критично важливо для аеродинаміки дрона.
2. Інтегрувати в фюзеляж: Антена вмонтовується в крило або корпус БПЛА, стаючи майже непомітною ззовні.
3. Забезпечити енергоефективність: Живлення переробляється під бортову мережу безпілотника.

Така модернізація перетворює дрон-камікадзе, який раніше летів за заздалегідь закладеними координатами, на високоточну зброю, керовану в режимі реального часу. Оператор, що може знаходитися за тисячі кілометрів (наприклад, у бункері під Москвою), отримує стабільний відеозв’язок і можливість змінювати ціль просто під час польоту, оминаючи зони роботи української ППО.

Проблема геофенсингу та “блукаючі” ліцензії

Одним із головних питань залишається: чому SpaceX не може просто відключити ці термінали? Проблема полягає в хитрощах російських фахівців РЕБ та особливостях роботи супутникової мережі.

Термінали, закуплені в Латинській Америці, активуються з тарифними планами «Mobile Global» або «Roam». Це дозволяє використовувати їх у будь-якій точці світу, де є покриття супутників. Коли такий дрон залітає в повітряний простір України, система Starlink сприймає його як легітимний пристрій, що знаходиться в зоні дозволеного покриття (адже над Україною сервіс працює для потреб ЗСУ та цивільних).

Російські інженери також вдаються до спуфінгу GPS, підміняючи координати термінала так, щоб система “думала”, що він знаходиться не над окупованою територією, а в “дозволеній” зоні. Хоча SpaceX і Пентагон стверджують, що постійно працюють над оновленням алгоритмів блокування, ворог адаптується швидше, ніж впроваджуються програмні патчі.

Економіка війни: ціна питання

Закупівля Starlink через «латиноамериканську схему» обходиться Росії значно дорожче за офіційну ціну. Якщо стандартний комплект коштує близько $500-600, то з урахуванням послуг посередників, хабарів на митницях та складної логістики, кінцева вартість для російського ВПК може сягати $3000-5000 за одиницю.

Проте для бюджету війни, який вимірюється сотнями мільярдів, це мізерні витрати. Один дрон типу «Шахед» коштує десятки тисяч доларів, а ракета, яку він може допомогти навести або замінити — мільйони. Можливість обійти українську РЕБ (яка ефективно глушить звичайні радіоканали, але часто безсила проти вузьконаправленого променю супутникового зв’язку) вартує будь-яких грошей.

Експерти зазначають, що РФ створила цілу індустрію «сірого» імпорту. Це не ініціатива окремих волонтерів, а державна програма. Задіяні дипломатичні канали в країнах Глобального Півдня, розвідка та підставні бізнес-структури.

Політичний вимір: реакція США та позиція Маска

Ситуація ставить у незручне становище компанію Ілона Маска та уряд США. З одного боку, SpaceX є ключовим партнером Пентагону, з іншого — їхні технології масово використовуються ворогом проти союзника Америки.

Американські чиновники вже почали тиснути на уряди країн Латинської Америки з вимогою посилити експортний контроль. Однак політична карта регіону строката: якщо одні країни готові співпрацювати, то інші, маючи прохолодні відносини з Вашингтоном або економічні зв’язки з Москвою, саботують розслідування.

У звіті також згадується, що SpaceX намагається ідентифікувати підозрілі партії терміналів ще на етапі активації. Але відрізнити термінал, який купив фермер у Бразилії, від того, що купив агент ГРУ для відправки в РФ, програмним методом вкрай важко до моменту, поки пристрій не опиниться на фронті.

Загроза для України: нові виклики для ППО

Використання Starlink на російських БПЛА докорінно змінює тактику повітряних атак. Основні загрози:

• Динамічне маневрування: Дрон більше не летить “сліпим” маршрутом. Оператор бачить, де працює ППО, і може облетіти небезпечну зону або знизитися на наднизьку висоту.
• Дронова розвідка в глибині тилу: Росіяни отримують можливість проводити дорозвідку цілей (аеродромів, енергооб’єктів) у режимі онлайн на глибині сотень кілометрів, передаючи HD-відео без затримки.
• Стійкість до РЕБ: Класичні засоби радіоелектронної боротьби, націлені на придушення GPS або каналів управління на звичних частотах, виявляються малоефективними проти супутникового каналу Starlink, який має високу захищеність.

Це змушує Україну шукати нові методи протидії — від фізичного знищення дронів мобільними групами до розробки спеціалізованих засобів РЕБ, здатних переривати зв’язок між терміналом та супутником.

Прогноз: гра на випередження

Ситуація з Starlink на російських дронах демонструє, що в сучасній війні не існує технологій, які можна надійно закрити “на замок”. Будь-яка цивільна технологія подвійного призначення рано чи пізно опиниться в руках супротивника.

Найближчим часом варто очікувати посилення дипломатичного тиску на країни Латинської Америки, які стали транзитним хабом. Можливе введення вторинних санкцій проти компаній-посередників у цьому регіоні. З технічного боку, ймовірно, SpaceX буде змушена впровадити більш жорсткі протоколи верифікації користувачів, можливо, навіть із вимогою періодичного біометричного підтвердження або жорсткішої прив’язки до геопозиції при активації.

Але поки бюрократична машина розкачується, українським військовим доводиться мати справу з «розумнішими» та небезпечнішими дронами ворога вже сьогодні. Цей кейс вкотре доводить: ізоляція Росії не може бути частковою. Поки існують “сірі зони” в світовій торгівлі, агресор знаходитиме способи продовжувати війну, використовуючи досягнення вільного світу проти нього ж самого.