Національний відбір на Євробачення в Україні — це вже давно більше, ніж просто музичний конкурс. Це соціальний феномен, де змагання пісень часто відходить на другий план, поступаючись місцем дискусіям про справедливість, політику та, звісно ж, ставлення до легенд сцени. Фінал 2026 року не став винятком, подарувавши глядачам не лише нового представника країни, а й черговий гучний медійний кейс, пов’язаний з першою українською переможницею конкурсу — Русланою.
Поки країна обговорює переможця та його шанси в Мілані, у кулуарах шоу-бізнесу розгортається справжня драма. Відсутність Руслани у фінальному шоу (або її обмежена участь, яка не задовольнила амбіції команди артистки) викликала хвилю обурення серед фанатів “Диких танців”. Ексклюзивні інсайди та детальний розбір ситуації вже доступні на порталі Realnist.com, де ми пильно стежимо за кожним кроком українських зірок. Але зараз настав час розібратися: що ж насправді сталося між командою співачки та оргкомітетом?
Хроніка конфлікту: з чого все почалося
Історія стосунків Руслани Лижичко та організаторів Нацвідбору (зокрема, Суспільного Мовлення та підрядників, що займаються продакшном) останніми роками нагадує “американські гірки”. Після гучного скандалу 2023 року, коли співачку не запросили виступити у фіналі Євробачення в Ліверпулі (який проходив від імені України), здавалося, що всі висновки зроблені.
Проте 7 лютого 2026 року ситуація, схоже, повторилася. Одразу після трансляції фіналу у соціальних мережах з’явилися дописи від представників фан-клубу та команди артистки, які натякали на неповагу до статусу переможниці 2004 року. Головна претензія полягала в тому, що Руслані не надали належного ефірного часу або ж формат запропонованої участі не відповідав її статусу легенди.
Офіційна позиція організаторів: “Запрошення було”
Мовчання організаторів тривало недовго. Розуміючи, що репутаційні ризики зростають з кожною годиною, представники оргкомітету надали розгорнутий коментар.
Детальніше Читати
Як повідомляє УНІАН, продюсери шоу категорично відкидають звинувачення в ігноруванні співачки. За їхніми словами, комунікація з командою Руслани велася завчасно, і артистці було запропоновано конкретний слот у шоу-програмі.
Ключові тези відповіді організаторів:
- Формат шоу має обмеження. Продюсери наголосили, що ефірна сітка фіналу розписана посекундно. Головний акцент завжди робиться на конкурсантів поточного року, адже мета Нацвідбору — обрати нову пісню, а не лише вшанувати минулі заслуги.
- Пропозиція була відхилена. Згідно з інсайдерською інформацією, яку озвучили організатори, команді Руслани запропонували формат виступу, який міг здатися їм занадто коротким або “колективним” (наприклад, у складі попурі з іншими артистами). Команда співачки, ймовірно, наполягала на повноцінному сольному номері з промоцією нових треків, що не вписувалося в концепцію вечора.
- Рівні умови для всіх. Організатори підкреслили, що намагаються дотримуватися балансу між усіма зірками Євробачення, яких в України вже чимало: Джамала, Kalush Orchestra, гурт Go_A, Вєрка Сердючка. Виділення значного блоку часу лише для одного артиста могло б виглядати несправедливо щодо інших.
Чому виникають такі непорозуміння?
Цей кейс — класичний приклад конфлікту інтересів та розбіжності очікувань. З одного боку, є Руслана — енергійна, активна діячка, яка справедливо вважає себе матір’ю українського успіху на Євробаченні. Її перемога у 2004 році справді відкрила Україну для музичної Європи. Вона очікує на ставлення, відповідне до статусу національного героя.
З іншого боку, є телевізійний продакшн. Для режисерів та продюсерів Нацвідбору пріоритетом є динаміка шоу, рейтинги та відповідність сучасним трендам. Іноді “легендарні” номери виглядають в ефірі архаїчно, або ж вимоги райдерів зірок минулих років не співпадають з бюджетом державного мовника.
Детальніше Читати
Роль комунікації
Експерти медіаринку зазначають, що подібних скандалів можна було б уникнути за умови прозорішої комунікації до ефіру. Якби переговори про участь велися публічно або формат шоу був оголошений заздалегідь з поясненням логіки запрошення гостей, простір для спекуляцій був би значно меншим.
Натомість, ми часто спостерігаємо ситуацію “ображеної тиші”, яка вибухає публічним скандалом постфактум. Це шкодить іміджу як самої артистки (яку починають звинувачувати у надмірному его), так і організаторів (яким закидають неповагу до історії).
Реакція суспільства та фанатів
Українська аудиторія розділилася на два табори, що є традиційним для таких історій.
- Табір “Повага до легенд”: Ці люди вважають, що Руслана, як перша переможниця, має “довічний абонемент” на головну сцену Нацвідбору. Її енергія та внесок у розвиток української культури є беззаперечними, тому будь-яке обмеження її присутності сприймається як особиста образа.
- Табір “Дорогу молодим”: Інша частина глядачів підтримує позицію організаторів. Вони аргументують це тим, що Євробачення — це конкурс нової музики. Постійна експлуатація образів 20-річної давнини не сприяє розвитку індустрії. На їхню думку, Руслана має з гідністю прийняти роль почесного гостя, а не вимагати центральної уваги на кожному відборі.
Вплив на імідж Нацвідбору
Подібні скандали, хоч і додають шоу переглядів та цитованості у ЗМІ, мають токсичний післясмак. Вони зміщують фокус уваги з головного — музики фіналістів. Замість того, щоб обговорювати вокальні дані переможця чи постановку номера, країна дебатує про те, хто кому не потис руку за лаштунками.
Організаторам Нацвідбору варто розробити чіткий протокол взаємодії з “ветеранським рухом” Євробачення. Можливо, варто запровадити ротацію зіркових гостей, щоб кожен рік був присвячений конкретній епосі або артисту, уникаючи таким чином образ та конкуренції за ефірний час.
Підсумовуючи, можна сказати, що відповідь організаторів вносить ясність у технічну сторону питання, але навряд чи повністю загасить емоційну пожежу. Для Руслани це питання принципу та визнання, для організаторів — питання таймінгу та рейтингу. Чи побачимо ми “Дикі танці” на сцені наступного року без скандального шлейфу — покаже час та вміння сторін знаходити компроміси.
