Ми в Realnist стежимо за історіями людей, які тримали країну на моральному каркасі. 16 лютого в Києві помер лікар-психіатр, правозахисник і колишній політв’язень Семен Глузман — про це повідомляє РБК-Україна. Йому було 79 років.
Хто такий Семен Глузман
Глузман став одним із тих, хто публічно зламав міф про «лікування» інакодумців. Він виступив проти радянської каральної психіатрії. І саме цим змінив правила гри для цілого покоління лікарів та правозахисників.
Він був киянином. Народився 10 вересня 1946 року. Закінчив Київський медичний інститут. А далі обрав не комфорт, а правду.
За що його посадили
У 1971 році Глузман провів незалежну експертизу у справі генерала Петра Григоренка. Він визнав Григоренка психічно здоровим. І тим самим назвав «діагноз» інструментом репресій.
Уже в 1972 році його засудили. Він провів сім років у таборах Пермської області. І ще три роки — у засланні в Тюменській області. До Києва повернувся у 1982-му.

Що він встиг зробити після повернення
Після звільнення він не став «тихішим». Навпаки, він зібрав навколо себе спільноту професіоналів. А ще — наполягав на людяній реформі психіатрії.
Щоб не загубитися в датах, варто тримати в голові кілька ключових віх. Вони пояснюють масштаб постаті.
- 1971: незалежна експертиза у справі Петра Григоренка.
- 1972–1982: табори і заслання.
- 1991: виконавчий секретар Асоціації психіатрів України.
- 1998–1999: експерт ООН з прав людини.
І вже після цього стає зрозуміло: це не «біографія». Це — довга боротьба за норму.
Реакція друзів і політиків
Про смерть Глузмана першим публічно написав його друг Роберт ван Ворен. А далі — пішла хвиля особистих прощань.
Журналістка Леся Харченко написала: «У світі стало менше гідності, совісті й іронії». Так само відреагував нардеп Микола Княжицький: «У нього був важкий і категоричний характер та легка і чиста совість».
Ці слова звучать просто. Але вони точно описують людину, яку не можна було «переконати для зручності».
Глузман нагадував, що психіатрія має лікувати, а не карати. І водночас він показав, що свобода — не абстракція. Бо вона починається там, де фахівець відмовляється підписати брехню.