Фіксують найгостріший спалах між Пакистаном та Афганістаном за останні місяці. У п’ятницю рано-вранці Пакистан завдав ударів по афганських містах, зокрема по Кабулу та Кандагару, а Ісламабад назвав це «контрударами» у відповідь на атаки з афганського боку, пише Realnist інформує Reuters.
Удари 27 лютого і «відкрита війна» в заявах
Події розкручувалися швидко. Пакистанські посадовці підтвердили удари по цілях у Афганістані. Афганський Талібан відповів риторикою «відплати», хоча їхні формулювання в соцмережах змінювалися і зникали.
Найгучніше прозвучала фраза міністра оборони Пакистану Хаваджа Мухаммада Асіфа. Він заявив про «відкриту війну» з урядом талібів. Паралельно прем’єр Шехбаз Шариф публічно запевняв, що армія здатна «розчавити» ворога.
Талібан у відповідь через речників передавав просту позицію: вони «готові вдарити у відповідь», але «не починатимуть першими». Це звучить як спроба залишити двері для деескалації. Але артилерія на кордоні вже говорить інакше.
«Наша чаша терпіння переповнилася. Тепер між нами і вами — відкрита війна», — заявив міністр оборони Пакистану.
Що саме “лягло” у клієнтів новин: вибухи, страх і суперечки про жертви
У Кабулі мешканці описували ніч, коли будинок здригнувся, а люди вибігли на вулицю. Дехто спершу подумав про землетрус. Потім почув сильний вибух. Згодом у небі побачили реактивні літаки.
Детальніше Читати
Паралельно пішла «війна цифр». Пакистан і Талібан називають різні втрати. Незалежного підтвердження заяв немає. Це важливо, бо саме цифри часто стають паливом для наступної хвилі помсти.
Окремий тривожний сигнал — повідомлення про цивільних. Афганські чиновники говорили про обстріл табору біженців у Нангархарі та поранених, серед яких були жінки. У таких історіях навіть один підтверджений випадок змінює тон розмови. Бо вмикає гуманітарний фактор.
Чому конфлікт загострився саме зараз
Тут немає однієї причини. Є кілька шарів, які наклалися.
Детальніше Читати
Перший шар — прикордонні удари «у відповідь». Сторони по-різному описують, хто почав. Пакистан називає афганські обстріли «неспровокованими». Талібан натомість каже, що реагував на попередні пакистанські удари.
Другий шар — звинувачення у прихистку бойовиків. Ісламабад багато років наполягає: частина атак у Пакистані готується з афганської території. У фокусі — TTP (Tehrik-e-Taliban Pakistan), пакистанський Талібан. Кабул це відкидає. Але саме цей пункт раз у раз повертає сторони до силового сценарію.
Третій шар — політика і символи. Для Пакистану таліби — не просто сусідній уряд. Це режим, який раніше вважали «керованішим». А тепер у Ісламабаді дедалі частіше говорять, що очікування не справдилися.
Що таке Лінія Дюранда
Є ще глибший корінь — лінія Дюранда, 2 600+ км кордону, який історично розділив племінні спільноти і став постійним джерелом суперечок. Для багатьох пуштунських громад кордон не збігається з реальними родинними та соціальними зв’язками. Це означає одне: навіть коли уряди сваряться, люди по обидва боки все одно живуть «однією тканиною».
У такі моменти будь-яка перестрілка біля поста швидко перетворюється на політичну історію. А потім — на взаємні удари “для демонстрації сили”.
Індійський фактор і дипломатичні нерви
У напруженні спливає ще один сюжет — стосунки Кабула з Індією. Пакистанські політики публічно натякали на «проксі-війну». Індія традиційно це заперечує. Але сам факт, що тема звучить, показує: конфлікт став ширшим за прикордонний інцидент.
Детальніше Читати
Аналітики, які стежать за регіоном, відзначають інше. Талібан хоче вийти з ізоляції. Індія хоче впливу. Пакистан хоче, щоб його не обійшли. А на тлі війни нерви зриваються швидше.
Чому пакистанські удари називають «незвичними»
У цій ескалації є деталь, яку підкреслюють експерти: удари виглядають спрямованими не лише проти «таборів бойовиків», а й по інфраструктурі, яку асоціюють із самим режимом Талібану. Це змінює рамку. Бо тоді удар сприймається як прямий тиск на владу, а не як антитерористична операція.
Саме через це ситуацію описують як «крок до великої війни». І саме тому міжнародні гравці вже говорять про деескалацію.
Чи можливий «великий» конфлікт і що стримує сторони
Повномасштабна конвенційна війна виглядає малоймовірною. Пакистан має відчутну військову перевагу. До того ж він ядерна держава. Талібан це розуміє.
Проте є інша небезпека. Вона повільніша, але реальніша: затяжні бої вздовж кордону, удари по постах, помста за помсту, а також втягування різних збройних груп. Саме такий сценарій “перемелює” регіон роками.
Події останніх місяців складаються у зрозумілий ланцюг. Коротка таблиця допомагає побачити логіку ескалації.
| Дата/період | Що сталося | Чому це важливо |
|---|---|---|
| Жовтень 2025 | Крихке перемир’я після смертельних сутичок | Дало паузу, але не вирішило причин |
| Останній тиждень лютого 2026 | Нічні удари Пакистану по прикордонних районах Афганістану | Талібан назвав це порушенням суверенітету |
| 26 лютого | Талібан оголосив «масштабну» операцію проти постів | Почався новий виток боїв |
| 27 лютого | Удари по Кабулу/Кандагару та риторика про «відкриту війну» | Конфлікт вийшов за рамки “лише кордону” |
Що каже світ і чому це вже не «внутрішня справа»
ООН закликає до негайної деескалації. Іран пропонує посередництво. Саудівська Аравія проводить контакти на рівні дипломатії. Китай публічно висловлює занепокоєння і закликає до переговорів.
Цей набір реакцій показує головне: регіон боїться ефекту доміно. Бо будь-яке загострення на афгансько-пакистанському кордоні швидко чіпляє біженців, торгівлю і безпеку сусідів.
