У сучасному світі інформація стала не просто інструментом впливу, а повноцінною зброєю масового ураження когнітивної сфери суспільства. В умовах безпрецедентного зовнішнього тиску та повномасштабного протистояння держава змушена вести боротьбу не лише на фізичному полі бою, але й у віртуальному просторі. Як свідчать останні аналітичні дані, які дослідила команда новинного порталу Реальність, переважна більшість громадян формує своє уявлення про рівень доброчесності в державних інституціях виключно на основі стрічок у соціальних мережах. Ця тенденція створює ідеальне середовище для ворожих інформаційно-психологічних операцій, які мають на меті підірвати довіру суспільства до влади та міжнародних партнерів до України.
Когнітивна війна: Статистика, що вражає
Сучасне українське суспільство перебуває у стані перманентного інформаційного стресу. Швидкість споживання контенту зросла в рази, а критичне мислення часто поступається місцем емоційним реакціям на гучні заголовки. Згідно з офіційними даними, озвученими головою Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) Віктором Павлущиком під час Паризького форуму з питань оборони та стратегії 2026 року, понад сімдесят відсотків українців отримують інформацію щодо корупційних правопорушень саме через соціальні платформи.
Проблема полягає не в самому факті використання соцмереж як джерела новин, а в якості цього контенту. Як детально повідомляє інформація з джерела, близько половини таких повідомлень містять явні ознаки дезінформації. Це означає, що кожен другий допис, відеоролик чи коментар про хабарництво, розкрадання коштів чи зловживання владою може бути або частково викривленим, або повністю сфабрикованим.
Такий безпрецедентний рівень інформаційного забруднення формує викривлений суспільний дискурс. Громадяни, постійно стикаючись із потоком негативних (і часто неправдивих) новин, втрачають здатність об’єктивно оцінювати реальний стан речей. Це, у свою чергу, безпосередньо впливає на порядок денний національної політики, змушуючи державні органи реагувати на штучно створені кризи замість планомірної роботи над системними реформами.
Наративна війна як інструмент руйнування держави
Вплив дезінформації щодо корупції виходить далеко за межі звичайного зниження рейтингів політиків чи посадовців. Очільник НАЗК слушно порівнює наслідки наративної війни з фізичним знищенням інфраструктури. Наративи про “тотальну корумпованість” руйнують найцінніший ресурс нації у стані війни — суспільну згуртованість.
Детальніше Читати
Російська Федерація активно використовує цю вразливість. Розуміючи, що військовий потенціал Північноатлантичного альянсу (НАТО) та економічна міцність об’єднаної Європи значно перевищують можливості агресора, Росія робить ставку на внутрішню дестабілізацію. Ворожі спецслужби, діючи через мережу анонімних Telegram-каналів, ботоферми на платформах X (колишній Twitter), Facebook та TikTok, систематично розганяють тези про те, що західна допомога нібито розкрадається, а внутрішні ресурси витрачаються неефективно.
Ця стратегія має подвійну мету. Всередині України вона сіє зневіру, демотивує військовослужбовців та зриває мобілізаційні процеси. На Заході ж аналогічні наративи, часто ретрансльовані через підконтрольні або “корисні” медіа, викликають сумніви у платників податків та політиків щодо доцільності подальшої підтримки української держави. Тому протидія такій дезінформації є не менш важливим завданням, ніж забезпечення армії боєприпасами.
Сектори найвищого ризику: Оборона, відбудова, енергетика
Об’єктивна реальність полягає в тому, що війна дійсно підвищує корупційні ризики. Це закономірний процес, пов’язаний із необхідністю швидкого прийняття рішень, спрощенням процедур закупівель та циркуляцією колосальних фінансових ресурсів. НАЗК ідентифікує три ключові сфери, які сьогодні є найбільш вразливими: оборонний сектор, енергетична інфраструктура та процеси відбудови пошкоджених територій.
Детальніше Читати
Саме тут сконцентровані найбільші бюджети, як державні, так і донорські. Для мінімізації ризиків у цих чутливих секторах Україна застосовує комплексний підхід, який базується на кількох стовпах. Перший — це тотальна цифровізація адміністративних та закупівельних процедур. Усунення людського фактору є найефективнішим щепленням від хабарництва. Другий стовп — посилення спроможності та незалежності всієї антикорупційної інфраструктури (НАБУ, САП, ВАКС, АРМА та НАЗК). Третій — збереження та розвиток інфраструктури відкритості, яка дозволяє громадянському суспільству та журналістам-розслідувачам здійснювати демократичний контроль там, де це не шкодить інтересам національної безпеки.
Інституційні механізми стримування: Досвід глобального форуму
Проблема корупції та захоплення держави тіньовими групами не є виключно українською проблемою. Це глобальний виклик, який обговорювався на найвищому міжнародному рівні під час Глобального форуму з питань доброчесності та боротьби з корупцією 2026 року (2026 OECD Global Anti-Corruption & Integrity Forum).
У межах спеціального сайд-івенту українська делегація презентувала партнерам інституційні механізми, які вже сьогодні працюють в Україні і стримують довільну зміну правил гри, привласнення державних ресурсів та руйнування інструментів підзвітності. Серед ключових запобіжників, які довели свою ефективність, варто виділити наступні:
- Розглужена система контролю статків. Відновлення обов’язкового електронного декларування та проведення постійних моніторингів способу життя посадовців залишається потужним інструментом виявлення незаконного збагачення.
- Прозорість фінансування політичних партій. Жорсткий контроль за джерелами надходження коштів на рахунки партій та їхніми виборчими кампаніями мінімізує вплив фінансово-промислових груп на політичний процес.
- Ідентифікація корупційних ризиків. НАЗК проводить систематичний аналіз найбільш чутливих сфер державного управління, розробляючи рекомендації щодо усунення лазівок у законодавстві.
- Впровадження інституту лобіювання. Легалізація та регламентація лобістської діяльності є важливим кроком до цивілізованого діалогу між бізнесом та владою, що виводить з тіні процеси впливу на законодавчий процес.
Окремо наголошується на тому, що сучасні загрози часто мають гібридний характер. Вони поєднують у собі тіньовий вплив іноземних спецслужб, активність організованих злочинних угруповань та амбіції внутрішніх олігархічних кланів. Усі ці фактори діють синергічно, створюючи єдину стратегію дестабілізації, якій держава повинна протиставити монолітну стійкість своїх інституцій.
Оборонний сектор: Баланс між прозорістю та секретністю
Найскладнішим завданням у сфері запобігання корупції є робота в секторі безпеки та оборони. З одного боку, суспільство вимагає абсолютного звітування за кожну витрачену гривню. З іншого боку, розкриття деталей контрактів, логістичних маршрутів та номенклатури закупівель може надати ворогу критично важливу розвідувальну інформацію.
Як пояснюють в антикорупційному відомстві, відкритість у цій сфері під час воєнного стану не може бути абсолютною і тотальною. Проте брак публічності успішно компенсується ефективним застосуванням антикорупційних інструментів всередині самої системи. Йдеться насамперед про стратегічний аналіз корупційних ризиків та проведення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів, які регулюють діяльність військових відомств.
Детальніше Читати
Так, фахівці Нацагентства вже здійснили глибокий аналіз ризиків у тилових закупівлях для потреб армії, а також у надважливому процесі закупівлі безпілотних літальних апаратів (дронів). Рекомендації, сформовані за підсумками цих перевірок, не лягають у стіл, а безпосередньо імплементуються Міністерством оборони України. Цей процес відбувається завдяки налагодженому обміну інформацією між відомствами, зокрема й інформацією з обмеженим доступом.
Головна філософія такого підходу полягає в тому, що для міжнародних інвесторів, західних урядів та інших стейкхолдерів оборонної галузі ключовим фактором є не публікація всіх контрактів в інтернеті, а довіра до правил, за якими працює система державних закупівель. Вони мають бути впевнені, що механізми внутрішнього контролю та моніторингу працюють ефективно і здатні виявити та знешкодити корупційний ризик ще до моменту перерахування коштів.
В умовах повномасштабного конфлікту швидкість ухвалення управлінських рішень є критичним фактором успіху. Війська не можуть чекати на постачання техніки чи амуніції через затяжні бюрократичні процедури або безкінечні оскарження тендерів. Водночас надзвичайно важливо, щоб ці швидкі рішення базувалися на релевантних, перевірених даних, а не на лобістських інтересах окремих постачальників.
Зовнішня оцінка як критерій довіри
Довіра до державних інституцій будується не лише на їхніх гучних заявах чи статистиці складених адміністративних протоколів, а й на готовності до відкритого незалежного аудиту. Саме тому керівництво НАЗК виступило з ініціативою закликати Кабінет Міністрів України та міжнародних партнерів з розвитку розпочати процедуру зовнішньої незалежної оцінки ефективності діяльності відомства за період з 2022 по 2025 роки.
Такий крок є свідченням інституційної зрілості та готовності визнавати можливі недоліки заради вдосконалення власної роботи. Незалежний аудит за участю міжнародних експертів дозволить об’єктивно оцінити, наскільки ефективно агентство виконувало свої функції в найскладніший період новітньої історії України, чи були належним чином захищені реєстри декларацій, як працювали механізми перевірки стилю життя посадовців та наскільки дієвими виявилися рекомендації щодо мінімізації корупційних ризиків у різних галузях економіки.
Боротьба з корупцією в умовах екзистенційної загрози для держави вимагає від суспільства високого рівня медіаграмотності та критичного мислення. Усвідомлення того факту, що інформаційний простір перенасичений маніпуляціями, має стати першим кроком до формування стійкості проти ворожих психологічних операцій. Водночас держава повинна продовжувати невпинну роботу над розбудовою прозорих і невідворотних механізмів відповідальності для тих, хто наважується використовувати своє службове становище для особистого збагачення під час війни. Тільки синергія довіри суспільства, безкомпромісності антикорупційних органів та прозорості (там, де це можливо) державних процедур здатна забезпечити успішне проходження цього надскладного етапу державотворення та закласти міцний фундамент для майбутньої післявоєнної відбудови України.
