Тарас
Редакція Realnist аналізує тривожні сигнали від фронтовиків та волонтерів щодо ситуації з особовим складом та управлінням у війську.
Ситуація на фронті вимагає негайного та чесного діалогу. Відомий громадський діяч, а нині військовослужбовець та командир підрозділу ударних БПЛА Ігор Луценко спільно з волонтером Сергієм Стерненком підняли вкрай болючу тему, яку більше не можна ігнорувати. Як зазначають аналітики порталу Realnist, замовчування реального стану речей із самовільним залишенням частин (СЗЧ) та якістю командування веде до незворотних наслідків.
Рекордна статистика СЗЧ: цифри, що лякають
Останні дані, озвучені Ігорем Луценком, викликають шок навіть у тих, хто стежить за перебігом бойових дій. Лише за жовтень 2025 року офіційно зафіксовано понад 21 тисячу випадків самовільного залишення частин. Це абсолютний антирекорд за весь час повномасштабного вторгнення.
Військовий наводить жахливу арифметику: фактично кожні дві хвилини один український солдат залишає службу. Це створює “ефект снігової кулі”:
- Підрозділи на передовій втрачають людей не лише через бойові дії, а й через втечу.
- На тих, хто залишається, лягає подвійне або потрійне навантаження.
- Втома та виснаження призводять до деморалізації, що провокує нові випадки СЗЧ.
“Армія, що відступає, ще може перемогти. Армія, що розбігається — це кінець”, — наголошують учасники дискусії. Величезні діри в обороні, крізь які просочується ворог, є прямим наслідком браку піхоти.
Криза управління як першопричина
Сергій Стерненко та Ігор Луценко сходяться на думці, що корінь зла лежить не стільки в страху солдатів, скільки в неадекватному управлінні. “Бусифікація” (примусова мобілізація методами вилову на вулицях) дає лише тимчасовий ефект, наповнюючи військо невмотивованими людьми, які при першій нагоді тікають.
Водночас, ставлення командирів до особового складу часто залишається радянським. Відсутність ротацій, нерозуміння реалій сучасної війни з боку вищого штабного керівництва та ігнорування потреб бійців перетворюють службу на квиток в один кінець.
Що необхідно змінити?
Експерти виділяють кілька кроків для порятунку ситуації:
- Припинити брехню. Визнати проблему на державному рівні, а не ховати голову в пісок.
- Змінити підхід до мобілізації. Рекрутинг має базуватися на мотивації та фаховій підготовці, а не на плані “по головах”.
- Реформа командування. Офіцери, які не цінують життя солдата, мають бути усунені від прийняття рішень.
- Технологічне посилення. Дрони та технології мають компенсувати дефіцит людей, але для цього потрібна системна державна політика, а не лише зусилля волонтерів.
Час для “теплих ванн” минув. Якщо суспільство та влада не почнуть кричати про ці проблеми та вирішувати їх, ми ризикуємо втратити не лише території, а й саму державність.