Редакція Realnist аналізує: У грудні 2025 року геополітична ситуація довкола війни в Україні набуває нових обрисів. Поки військові аналітики рахують танки та снаряди, економічні експерти звертають увагу на більш приховану, але не менш руйнівну загрозу для Кремля — перегрів російської економіки. Інформаційний портал Realnist дослідив, чому фінансова нестабільність може стати тим самим “чорним лебедем”, який змусить Володимира Путіна серйозно розглянути пропозиції Дональда Трампа щодо завершення конфлікту.
Війна на виснаження має свою ціну
Довгий час у західних політичних колах панувала думка, що час грає на боку Росії. Вважалося, що авторитарний режим здатен мобілізувати ресурси нескінченно довго, не зважаючи на рівень життя населення. Проте реальність кінця 2025 року вносить корективи.
Попри бравурні звіти російської пропаганди про зростання ВВП (яке значною мірою забезпечується військовим виробництвом, що не створює доданої вартості для цивільного сектору), глибинні процеси свідчать про наближення кризи. Ключова ставка Центробанку РФ досягла рекордних показників, намагаючись приборкати інфляцію, яка виходить з-під контролю.
Експерти The Guardian зазначають: війна стала надто дорогою навіть для багатої на нафтодолари держави. Витрати на армію, виплати контрактникам та компенсації родинам загиблих роздувають грошову масу, але товарів від цього більше не стає.
Кадровий голод як головний ворог тилу
Однією з найгостріших проблем для російської економіки став дефіцит робочої сили. Мобілізація сотень тисяч працездатних чоловіків та масова еміграція фахівців створили вакуум на ринку праці.
Детальніше Читати
Заводи, особливо у військово-промисловому комплексі, змушені постійно підвищувати зарплати, щоб залучити робітників. Це запускає спіраль “зарплата-ціни”, коли грошей у людей стає більше, а купівельна спроможність падає. Цивільний сектор економіки просто не витримує конкуренції з військовим за кадри, що призводить до деградації сфери послуг та виробництва товарів широкого вжитку.
Фактор Трампа: угода як рятівне коло?
У цьому контексті повернення Дональда Трампа до великої геополітики може бути сприйняте в Москві не лише як виклик, а і як можливість. Трамп, відомий своїм трансакційним підходом до політики (“ти — мені, я — тобі”), може запропонувати варіант замороження конфлікту, який дозволить Путіну зберегти обличчя перед внутрішньою аудиторією, але водночас зупинити виснажливу гонку озброєнь.
Для Кремля, який розуміє, що економічний запас міцності не є безмежним, така угода може стати шансом уникнути сценарію пізнього СРСР — коли військова міць не змогла врятувати країну від економічного розпаду.
Детальніше Читати
Висновок: баланс між амбіціями та реальністю
Звісно, політична воля диктаторів часто ігнорує економічну логіку. Проте історія доводить, що холодильник часто перемагає телевізор, навіть в умовах жорсткої цензури. Якщо у 2022-2023 роках Росія виживала завдяки накопиченим резервам, то кінець 2025 року ставить перед нею питання виживання системи в цілому.
Тож, імовірно, саме загроза внутрішнього економічного колапсу, а не успіхи дипломатії, стане вирішальним фактором, який змусить російське керівництво шукати шляхи до деескалації та розглядати пропозиції нової адміністрації США.
