Куля для “Героя Росії”: Чому розстріл генерала Алексєєва у Москві — це вирок системі

Поки світова дипломатія намагається знайти нові формули безпеки за столом переговорів в Абу-Дабі, вулиці Москви починають говорити мовою, яку російська влада розуміє найкраще — мовою свинцю. Сьогоднішній ранок приніс новину, яка змусила здригнутися кремлівські кабінети: на Волоколамському шосе, у серці російської столиці, пролунали постріли, мішенню яких став один із найвпливовіших і найжорстокіших силовиків РФ — генерал-лейтенант Володимир Алексєєв.

Для читачів Realnist.com, які слідкують за хроніками розпаду імперії, ця подія є знаковою. Це не просто кримінальна хроніка, це тектонічний зсув. Людина, яка роками віддавала накази про знищення українських міст і керувала тіньовими операціями по всьому світу, отримала свій “привіт” у власному під’їзді.

Ранок на Волоколамському шосе: хроніка замаху

За інформацією, яка надходить із російських джерел, напад був спланований з холоднокровною точністю. Інцидент стався вранці 6 лютого біля елітного житлового комплексу на північному заході Москви. Володимир Алексєєв, перший заступник начальника Головного розвідувального управління (ГРУ) Генштабу РФ, став жертвою класичної засідки.

Як повідомляє видання “Українська правда”, посилаючись на російські ЗМІ, невідомий стрілець очікував генерала біля його будинку. Кілька пострілів у спину — почерк, який важко сплутати з випадковим хуліганством. Нападник миттєво зник з місця події, залишивши одного з архітекторів російської агресії стікати кров’ю на московському асфальті. Наразі Алексєєва госпіталізовано, його стан засекречено, а в Москві введено план “Перехоплення”. Проте сам факт того, що фігура такого калібру стала мішенню у власному “безпечному” тилу, говорить багато про що.

Хто такий Володимир Алексєєв: досьє ката

Щоб зрозуміти вагу цієї події, варто поглянути на біографію мішені. Володимир Степанович Алексєєв — це не просто “паркетний генерал”. Це людина-тінь, чия кар’єра побудована на крові та міжнародних злочинах.

Українське коріння та зрада

Особливого цинізму постаті Алексєєва додає місце його народження. Він народився у 1961 році в селі Голодьки Вінницької області. Вихованець української землі, який обрав шлях служіння імперії, що намагається цю землю знищити. Цей факт робить його не просто ворогом, а зрадником у класичному, майже біблійному розумінні цього слова.

Архітектор терору

З 2011 року Алексєєв обіймає посаду першого заступника начальника ГРУ. Саме він, за даними української розвідки, відповідав за:

• Ракетний терор: Підготовка вихідних даних для ударів по цивільній інфраструктурі України. Кожна ракета, що летіла в житловий будинок чи лікарню, узгоджувалася відомством, де Алексєєв грав ключову роль.
• Створення “п’ятих колон”: Кураторство над агентурними мережами, зокрема скандально відомою мережею екснардепа Андрія Деркача. Алексєєв особисто займався вербовкою та координацією зрадників, які мали забезпечити захоплення влади в Україні у 2022 році.
• Сирійська бійня: Розвідувальне забезпечення бомбардувань у Сирії, які призвели до тисяч жертв серед мирного населення і були кваліфіковані як воєнні злочини.

“Герой” темних справ

У 2017 році закритим указом Путіна йому було присвоєно звання “Герой Росії”. За що саме? Найімовірніше, за втручання у вибори президента США 2016 року та кібероперації проти Демократичної партії, де його прізвище фігурує у розслідуваннях американських спецслужб.

Тінь Пригожина та “Вагнера”

Ще один цікавий епізод у біографії генерала — його роль у подіях літа 2023 року. Коли Євген Пригожин розпочав свій “марш справедливості” на Москву, саме Алексєєва (разом із заступником міністра оборони Євкуровим) відправили на переговори до бунтівного ватажка “Вагнера” у Ростові.

Тоді, сидячи на лавочці у штабі ПВО, Алексєєв виглядав розгубленим виконавцем, який намагається вгамувати монстра, створеного його ж системою. Багато експертів тоді прогнозували, що свідки ганьби Кремля довго не живуть. Чи не є сьогоднішні постріли відлунням тієї “червневої ганьби”? У Росії традиція “зачистки” свідків — це частина політичної культури.

Контекст 2026 року: Абу-Дабі та “переговори”

Найбільш інтригуючим у сьогоднішньому замаху є його таймінг. Саме в ці дні в Абу-Дабі проходить черговий раунд надскладних переговорів між делегаціями США, України та Росії. І хто ж очолює російську делегацію? Ігор Костюков — безпосередній начальник пораненого сьогодні Алексєєва, глава ГРУ.

Поки шеф сидить за столом переговорів, обговорюючи долю війни, його “праву руку” намагаються ліквідувати в Москві. Це відкриває простір для кількох версій:

1. Внутрішня боротьба веж Кремля. У 2026 році, коли ресурси Росії виснажені, а еліти шукають шляхи виходу з війни (або збереження влади), спецслужби починають гризти одна одну. ФСБ проти ГРУ — це класичне протистояння. Усунення ключового генерала конкурентів під час відсутності шефа — ідеальний момент для удару.
2. Сигнал Костюкову. Постріли в заступника можуть бути “чорною міткою” для самого очільника ГРУ на переговорах. Натяк на те, що будь-які домовленості (або, навпаки, непоступливість) можуть мати персональні наслідки для нього та його оточення.
3. Дії спротиву. Не можна виключати й роботу автономних груп опору всередині РФ. За роки війни кількість людей, які мають зброю, бойовий досвід і ненависть до генштабівських “м’ясників”, у Росії зросла критично. Стріляти в генерала, який відправляє солдатів на забій, міг хтось із “своїх” — ветеранів, розчарованих ходом війни.
4. Український “Моссад”. Хоча офіційний Київ традиційно не коментує такі події, стратегія відплати воєнним злочинцям залишається незмінною. Алексєєв був легітимною ціллю номер один.

Атмосфера в Москві: страх повертається

Москва 2026 року все більше нагадує порохову бочку. Попри зовнішню стабільність, яку малює пропаганда, система тріщить по швах. Замах на чиновника рівня Алексєєва демонструє тотальну імпотенцію російської системи безпеки. Якщо не можуть захистити генерала ГРУ біля його ж будинку, хто може почуватися в безпеці?

Це руйнує головний міф путінського режиму — міф про “порядок” і “контроль”. Волоколамське шосе сьогодні стало лінією фронту, яка перемістилася з донбаських степів прямо до вікон московських еліт.

Що далі? Наслідки для війни та миру

Госпіталізація (або можлива смерть) Алексєєва навряд чи миттєво зупинить військову машину РФ. Система побудована так, що гвинтики замінюються. Проте це серйозний удар по моральному стану вищого командування. Кожен генерал, який підписує злочинні накази, сьогодні ввечері дивитиметься у вікно з острахом.

Також це може вплинути на переговорний трек в Абу-Дабі. Ослаблення позицій групи “яструбів” (до яких належить керівництво ГРУ) може як зробити Росію поступливішою, так і спровокувати нову хвилю внутрішніх репресій “у пошуках винних”.

Для України це новина, яка підтверджує незмінну істину: зло має властивість пожирати саме себе. Або ж справедливість знаходить його — навіть через роки, навіть за високими парканами елітних московських ЖК. Генерал, який народився на Вінниччині і присвятив життя руйнуванню Батьківщини, отримав свій урок історії. Жорстокий, кривавий, але закономірний.

Поки лікарі борються за життя Алексєєва, світ спостерігає. А в Абу-Дабі тривають переговори, де за столом, можливо, стало на одну “тінь” менше.