Геополітичний парадокс: як РФ конвоює танкери в Ла-Манші та чому Кремль до смерті боїться українських дронів в Атлантиці

Сучасна морська війна набуває безпрецедентних масштабів і географії. Російська Федерація, стикаючись із посиленням санкційного тиску, вдається до відкритої демонстрації військової сили у територіальних водах європейських держав. Водночас Москва демонструє нервозність щодо асиметричних можливостей Сил оборони України. Аналізуючи актуальні новини, стає очевидним: театр потенційних військово-морських зіткнень розширюється далеко за межі Чорного моря, охоплюючи стратегічні артерії світової торгівлі, зокрема Ла-Манш і навіть Північну Атлантику.

Ситуація загострюється через нерішучість деяких західних партнерів у питанні дотримання власних санкційних обмежень. На цьому тлі Україна продовжує вдосконалювати та масштабувати застосування своїх ударних морських безпілотних систем, що змушує російське керівництво генерувати нові пропагандистські наративи та погрожувати країнам НАТО.

Беззубість європейських санкцій та тіньовий флот Росії

Одним із головних інструментів фінансування російської військової машини залишається експорт енергоносіїв. Для обходу встановлених Заходом “стель цін” та прямих ембарго, Москва створила масштабний “тіньовий флот”. Це сотні застарілих танкерів, часто із незрозумілою юрисдикцією, відсутністю належного страхування та прихованими кінцевими бенефіціарами.

Європейські країни, і зокрема Велика Британія, неодноразово заявляли про намір жорстко боротися з цим явищем. Лондон навіть обіцяв конфісковувати підсанкційні судна, які опинятимуться в зоні його відповідальності. Проте реальність виявилася значно складнішою за гучні політичні декларації.

Згідно з наявними даними, від початку поточного року територіальними водами Великої Британії безперешкодно пройшло близько 300 танкерів російського тіньового флоту (із загальної оціночної кількості у 700 одиниць). Більше того, 544 судна перебувають під прямими британськими санкціями. Відсутність реальних дій щодо конфіскації чи блокування цих суден свідчить про серйозні прогалини в імплементації санкційних механізмів.

“Адмірал Григорович” у Ла-Манші: відвертий глум над Лондоном

Відчуваючи нерішучість Заходу, Росія вдалася до безпрецедентної зухвалості. У відповідь на заяви Лондона про можливі конфіскації, Москва почала конвоювати свої танкери через стратегічно важливу протоку Ла-Манш бойовими кораблями військово-морського флоту.

Показовим став нещодавній прохід російського ракетного фрегата “Адмірал Григорович”, який супроводжував два підсанкційні танкери. Як повідомляє видання Defense Express, британські ВМС у відповідь на появу озброєного російського фрегата виставили не повноцінний бойовий корабель ескорту чи перехоплення, а військовий допоміжний танкер RFA Tideforce.

Ця ситуація викликала обурення в британському суспільстві. Західні оглядачі констатують: Кремль не просто ігнорує погрози британського уряду, він відверто з них глузує. Російське керівництво паралельно заявило, що будь-які спроби затримати їхні судна матимуть катастрофічні наслідки для самої Британії. Лондон на ці погрози і відверту демонстрацію сили відповів мовчанкою, що ще більше легітимізує нахабну поведінку російського флоту в європейських водах.

Асиметрична відповідь: український слід на світових морях

На тлі інституційної слабкості європейських країн щодо захисту власних санкцій, цілком логічним виглядає розширення зони дії українських сил оборони. Якщо британський уряд вагається виконувати власні рішення через страх ескалації з боку РФ, Україна, яка вже перебуває в стані повномасштабної війни, може взяти ініціативу у свої руки.

Головною ціллю у такій парадигмі стає не конфіскація суден, а ліквідація самої можливості російського конвоювання. Виведення з ладу таких одиниць, як фрегат “Адмірал Григорович”, докорінно змінило б баланс сил і змусило б російський флот переховуватися не лише в Новоросійську, а й на інших морських театрах.

Технічний потенціал України для реалізації подібних операцій більше не є секретом. Досвід успішних атак значно перевищує акваторію Чорного моря:

1. Середземне море: У грудні минулого року успішної атаки важкими коптерами та FPV-дронами зазнав спалений російський танкер Qandil. Крім того, газовоз Arctic Metagaz з “невідомих причин” отримав пробоїну завширшки 40 метрів.
2. Балтійське море: Україна наочно довела свою здатність завдавати ударів по об’єктах Балтійського флоту РФ. Потоплення рашистського бойового криголама у Виборгу — на відстані понад 1000 кілометрів від українських кордонів — свідчить про значний радіус дії українських диверсійних підрозділів та ударних систем.

Російський страх і погрози в Північній Атлантиці

Усвідомлюючи вразливість своєї логістики, військово-політичне керівництво РФ почало бити на сполох через можливість перенесення українських операцій до Північної Атлантики. Блокування Балтійського та Північного флотів Росії, які забезпечують конвоювання тіньового флоту, стало б критичним ударом по економіці агресора.

Щоб запобігти цьому сценарію, Москва запустила активну інформаційно-психологічну операцію (ІПСО), спрямовану на залякування країн НАТО. Російські державні пропагандистські агентства почали поширювати інформацію про те, що бійці 385-ї окремої бригади морських безпілотних комплексів спеціального призначення ВМСУ нібито вже прибули до Норвегії. Згідно з російськими заявами, українські військові начебто відпрацьовують застосування надводних та підводних комплексів у скандинавських водах.

Пропагандисти відкрито погрожують Осло, заявляючи, що надання баз для тренувань українських операторів морських дронів “напряму втягує Норвегію і весь блок НАТО в цілому у військовий конфлікт з РФ”. Ця риторика є типовою для Кремля: звинувачення Заходу в ескалації на тлі власних агресивних дій та відвертого шантажу.

Страх Росії перед розгортанням українських морських дронів в Атлантичному океані абсолютно обґрунтований. Українські безекіпажні катери (БЕК) довели свою високу ефективність, знищивши близько третини Чорноморського флоту РФ. В умовах відкритого океану протидія малопомітним дронам-камікадзе стає ще складнішою задачею, до якої застарілі російські кораблі проєкту “Адмірал Григорович” просто не адаптовані.

Україна поступово стає ключовим гарантом безпеки на морі, роблячи те, на що не наважуються потужні світові економіки. Розширення географії застосування українських морських дронів та диверсійних операцій є не просто питанням військової стратегії, а життєвою необхідністю для перекриття кисню російській економіці. Поки Захід намагається знайти юридичні виправдання своїй бездіяльності в Ла-Манші, Сили оборони України формують нову архітектуру морської безпеки, в якій російському флоту не залишиться безпечного місця в жодній точці Світового океану.

---