Застосування зброї працівниками ТЦК регулюється не окремими «правилами ТЦК», а загальними нормами, які поширюються на військовослужбовців Збройних сил України. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління. Водночас сам факт роботи або служби в ТЦК не дає необмеженого права використовувати вогнепальну зброю під час перевірки документів, вручення повісток чи конфлікту з громадянином. Як повідомляє редакція сайту Realnist з посиланням на чинне українське законодавство, ключові правила визначають Статут внутрішньої служби ЗСУ та Кримінальний кодекс України.
Законодавство дозволяє військовослужбовцю носити та за визначених обставин застосовувати зброю під час виконання службових обов’язків. Однак застосування має відбуватися лише на встановлених законом підставах. Серед них — захист життя і здоров’я від нападу, затримання озброєної особи за передбачених Статутом умов, відбиття нападу на об’єкт, який охороняється, або припинення спроби насильницького заволодіння зброєю. Звичайна відмова виконати вимогу представника ТЦК, словесна суперечка чи небажання отримати повістку самі по собі до такого переліку не належать.
Який статус мають ТЦК за законом
Постанова Кабінету Міністрів №154 прямо визначає територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як органи військового управління, що забезпечують виконання законодавства у сфері військового обов’язку, військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
При цьому в структурі ТЦК можуть працювати різні категорії персоналу. Тому, коли йдеться саме про право на носіння та застосування штатної зброї, принципове значення має статус конкретної особи як військовослужбовця та виконання нею службових обов’язків.
Стаття 20 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлює:
Детальніше Читати
«Військовослужбовці під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу… зброю».
Водночас наступна стаття встановлює обмеження: фізичний вплив, спеціальні засоби або зброя застосовуються, якщо інші заходи виявилися неефективними або їх використання через обставини є неможливим.
Коли військовослужбовець ТЦК може застосувати зброю
Стаття 22 Статуту внутрішньої служби ЗСУ містить конкретний перелік ситуацій, у яких військовослужбовець може застосовувати спеціальні засоби, фізичний вплив або зброю особисто чи у складі підрозділу.
До них належать, зокрема:
Детальніше Читати
- захист власного життя і здоров’я, а також життя і здоров’я інших військовослужбовців або цивільних від нападу, якщо іншим способом захистити їх неможливо;
- затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого злочину та яка намагається втекти, чинить збройний опір, а також затримання озброєної особи, яка створює загрозу життю чи здоров’ю;
- відбиття нападу на об’єкти, які охороняють військовослужбовці;
- припинення спроби насильницького заволодіння зброєю, бойовою або іншою технікою, якщо іншими засобами це зробити неможливо.
Саме тому наявність зброї у військовослужбовця ТЦК не означає, що її можна використовувати як інструмент примусу під час звичайного заходу оповіщення.
Підставою має бути конкретна ситуація, передбачена законом, а не сам факт суперечки громадянина з представником ТЦК.
Статут також встановлює загальне правило щодо попередження. Крім окремо передбачених випадків раптового нападу та інших винятків, застосуванню зброї має передувати попередження про намір її застосувати та постріл угору. Військовослужбовець також повинен ужити заходів, щоб не завдати шкоди стороннім людям.
Що говорить Кримінальний кодекс про необхідну оборону
Окреме значення має стаття 36 Кримінального кодексу України, яка регламентує необхідну оборону.
Закон визначає її як дії для захисту особи, іншої людини, суспільних або державних інтересів від суспільно небезпечного посягання. Заподіяна нападникові шкода повинна бути необхідною та достатньою для негайного відвернення або припинення такого посягання.
У Кодексі прямо зазначено:
Детальніше Читати
«Кожна особа має право на необхідну оборону».
Ця норма поширюється не лише на військових або працівників державних органів. Йдеться про загальне право людини захищатися від суспільно небезпечного посягання.
При цьому частина п’ята статті 36 передбачає спеціальне правило для захисту від озброєного нападу, нападу групи осіб або насильницького вторгнення до житла чи іншого приміщення.
«Не є перевищенням меж необхідної оборони… застосування зброї… для захисту від нападу озброєної особи».
Чи можна застосувати зброю через відмову або суперечку
Норми Статуту ЗСУ не визначають словесну суперечку, образу, відмову отримати повістку, пасивну поведінку або саме по собі небажання пройти до ТЦК як окрему підставу для застосування вогнепальної зброї.
Так само порядок мобілізації розмежовує повноваження представників ТЦК та поліції. Зокрема, у випадках, передбачених законодавством про військовий облік, саме органи Національної поліції здійснюють адміністративне затримання та доставлення військовозобов’язаних до ТЦК.
Положення про ТЦК передбачає, що центри звертаються до поліції щодо такого доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення за статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Отже, зброя не є передбаченим законом способом змусити людину:
- прийняти повістку або припинити словесну суперечку;
- виконати вимогу про проходження до ТЦК за відсутності підстав для застосування зброї, передбачених Статутом;
- припинити пасивну відмову чи іншу поведінку, яка сама по собі не створює загрози життю та здоров’ю.
Наприклад, чинний порядок проведення мобілізації передбачає участь поліцейських у групах оповіщення та застосування ними процедури адміністративного затримання і доставлення за наявності законних підстав. Судова практика 2026 року також посилається саме на повноваження поліції за статтями 261–262 КУпАП у випадках адміністративного затримання військовозобов’язаних.
Втеча також не означає автоматичного права стріляти
Статут справді дозволяє застосування зброї для затримання особи в окремих ситуаціях. Однак закон конкретизує такі обставини. Йдеться, наприклад, про людину, яку застали під час вчинення тяжкого злочину та яка намагається втекти, особу, яка чинить збройний опір, або озброєну людину, що загрожує застосуванням зброї чи інших небезпечних засобів.
Тому сам факт того, що військовозобов’язаний іде або біжить від представників групи оповіщення, не тотожний ситуаціям, прямо переліченим у статті 22 Статуту.
Так само окремо регламентована втеча з-під варти зі зброєю або з використанням транспортного засобу. Ця обставина згадується у Статуті серед винятків із правила про попередження перед застосуванням зброї.
Які правила діють перед застосуванням зброї
Статут встановлює послідовні обмеження. Передусім зброя та фізичний вплив не повинні застосовуватися автоматично.
Основні правила такі:
- Спочатку оцінюється, чи можна припинити небезпеку іншими засобами. Якщо ефективний безпечніший спосіб є, застосування зброї не стає автоматично допустимим.
- У випадках, коли закон вимагає попередження, військовослужбовець має повідомити про намір застосувати зброю та здійснити попереджувальний постріл.
- Після використання зброї військовослужбовець повинен ужити заходів для недопущення шкоди стороннім особам.
Таким чином, закон пов’язує застосування зброї не з посадою людини в ТЦК як такою, а зі статусом військовослужбовця, конкретною загрозою та чітко визначеними підставами.
Чинне Положення про ТЦК та СП не наділяє територіальні центри окремим універсальним правом застосовувати зброю до цивільного населення під час мобілізаційних заходів. Право військовослужбовця на її використання випливає зі Статуту внутрішньої служби ЗСУ та інших норм законодавства і діє лише в установлених ними межах.
Тому під час перевірки військово-облікових документів, вручення повістки або іншого звичайного заходу оповіщення саме по собі невиконання вимоги, суперечка чи відмова громадянина не створюють окремої законної підстави для пострілу. Для застосування зброї мають існувати обставини, прямо передбачені законом: напад, реальна загроза життю чи здоров’ю або інша ситуація з переліку, встановленого Статутом.
Читайте також: Хто став 13-м учасником «Фабрики зірок» 2026: глядачі визначили переможницю голосування
