Росія атакувала кіностудію Довженка в Києві: знищено історичну колекцію костюмів

Кіностудія Довженка в Києві зазнала удару під час російської атаки 15 червня: на території однієї з найстаріших українських кіностудій виникла пожежа, а внаслідок влучання було знищено найбільшу й найстарішу костюмну колекцію України, повідомляє редакція сайту realnist.com , посилаючись на заяву віцепрем’єр-міністерки з гуманітарної політики — міністерки культури Тетяни Бережної. За оприлюдненими даними, постраждав костюмний цех, де зберігалися близько 100 тисяч костюмів і приблизно 3 мільйони одиниць різного одягу.

Йдеться не лише про матеріальні втрати. Колекція кіностудії була частиною виробничої пам’яті українського кіно: костюми, елементи одягу, реквізит і фондові речі використовувалися у фільмах, реконструкціях епох, історичних постановках та нових зйомках. Пошкодження також зафіксовані в інших корпусах і будівлях кіностудії, на місці працювали рятувальні та екстрені служби, які ліквідовували наслідки пожежі після атаки.

Що відомо про удар по кіностудії Довженка

За повідомленнями українських медіа з посиланням на Мінкульт і Тетяну Бережну, російська армія атакувала Національну кіностудію художніх фільмів імені Олександра Довженка в Києві в ніч на 15 червня. Унаслідок влучання зайнялася пожежа, а основний удар по культурній інфраструктурі припав на костюмний цех.

Саме там зберігався один із найцінніших фондів української кіноіндустрії — колекція костюмів і одягу, яку називали найбільшою та найстарішою в країні.

За словами міністерки культури, знищено близько 100 тисяч костюмів і 3 мільйони одиниць різноманітного одягу. Це речі, які не можна просто замінити новими закупівлями: частина таких фондів має історичну, виробничу й музейну цінність, адже костюми зберігають стилістику епох, технологію пошиття, сліди використання в кіно та зв’язок із конкретними постановками.

Удар також пошкодив інші корпуси та будівлі кіностудії. Наразі в публічних повідомленнях немає повної інвентаризації втрат: не названо остаточний перелік зруйнованих приміщень, не уточнено, які саме фільмові фонди, архіви або виробничі служби могли бути зачеплені додатково. Це означає, що реальний масштаб шкоди може бути встановлений лише після роботи рятувальників, технічного огляду будівель і фахової оцінки музейно-фондових матеріалів.

Які втрати вже підтверджені

Об’єкт	Що сталося	Підтверджені дані
Національна кіностудія імені Олександра Довженка	Влучання під час російської атаки	Виникла пожежа, пошкоджено будівлі
Костюмний цех	Найбільші втрати	Знищено історичну костюмну колекцію
Фонд костюмів	Втрата культурної спадщини	Близько 100 тисяч костюмів
Фонд одягу	Знищення виробничого запасу	Близько 3 мільйонів одиниць одягу
Інші корпуси	Пошкодження інфраструктури	Масштаб уточнюється після ліквідації наслідків

Ці цифри пояснюють, чому атака по кіностудії сприймається не як локальна пожежа на одному підприємстві, а як удар по системі української культури. Кіностудія Довженка десятиліттями працювала як виробнича база для українського кіно, а її костюмні фонди були ресурсом для зйомок, реставраційних проєктів, історичних драм, музейної роботи й освітніх ініціатив.

Чому кіностудія Довженка має особливе значення

Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка — один із ключових осередків українського кінематографа. За даними Енциклопедії історії України, вона була створена у 1927–1928 роках як Київська кінофабрика Всеукраїнського фотокіноуправління, згодом працювала під назвами «Українфільм» і Київська кіностудія, а з 1957 року носить ім’я Олександра Довженка.

Офіційний сайт кіностудії у квітні 2026 року повідомляв, що Національну кіностудію імені Довженка включили до переліку «Скарбів європейської кінокультури».

Це рішення підкреслювало її значення не лише для України, а й для європейської культурної пам’яті.

У довідкових матеріалах про кіностудію зазначається, що вона пов’язана з виробництвом понад тисячі фільмів, а її історія починалася ще з перших українських кінопроєктів кінця 1920-х років. Саме тому знищення костюмної колекції має довгий наслідок: це не просто втрата тканини, одягу чи складських фондів, а руйнування матеріального шару, який допомагав відтворювати історію на екрані.

Реакція Мінкульту

Тетяна Бережна заявила, що Росія атакує не лише цивільну інфраструктуру й мирних людей, а й культурні інституції, які зберігають українську ідентичність, пам’ять та історію. У її оцінці знищення таких осередків є спробою удару по самобутності українського народу. Цю позицію передали українські медіа, які цитували повідомлення міністерки після атаки.

Для культурного сектору ця атака може означати кілька паралельних проблем.

Перша — фізичне відновлення приміщень: після пожежі потрібно оцінити стан конструкцій, інженерних мереж, дахів, перекриттів і виробничих зон.

Друга — фондова експертиза: необхідно встановити, що саме згоріло повністю, що частково пошкоджене, а що можна врятувати після очищення, сушіння або реставрації.

Третя — документування воєнного злочину проти культурної спадщини, якщо слідство підтвердить відповідну кваліфікацію.

Окреме питання — майбутнє кіновиробництва. Костюмні фонди не створюються за місяць або навіть за рік. Для історичного кіно потрібні речі різних епох, соціальних груп, регіонів, професій, військових і цивільних контекстів. Кожна така колекція формується десятиліттями: щось шиється під конкретну стрічку, щось зберігається після зйомок, щось переходить у фонд як реквізит із повторним використанням.

Атака сталася на тлі ударів по інших культурних об’єктах Києва

У ту саму ніч повідомлялося про пожежу на території Києво-Печерської лаври. За даними медіа з посиланням на начальника Київської міської військової адміністрації Тимура Ткаченка, займання сталося під час масованої російської атаки на Київ, попередньо — внаслідок прямого влучання.

Ця інформація важлива для розуміння масштабу нічної атаки: удар по кіностудії Довженка не був ізольованою подією в культурному просторі столиці. В одну ніч під загрозою опинилися об’єкти з різною функцією, але спільною цінністю — вони є частиною культурної, історичної та релігійної пам’яті України.

Поки офіційні служби уточнюють наслідки, редакційно коректно відділяти підтверджені дані від попередніх повідомлень. Щодо кіностудії Довженка вже публічно названо ключові втрати — знищення костюмної колекції, пожежу в костюмному цеху та пошкодження інших будівель.

Щодо Лаври в перших повідомленнях ішлося про пожежу на території комплексу та попередню версію про пряме влучання; остаточні технічні висновки мають встановити профільні служби.

Бекграунд: що саме втратила українська кіноіндустрія

Костюмна колекція кіностудії — це не склад уживаного одягу. У кіно такі фонди працюють як виробнича пам’ять: вони дозволяють швидко й точно відтворювати історичні періоди, соціальні типажі, професійне середовище, побутові деталі й візуальний код епохи. Якщо у фонді зберігалися десятки тисяч костюмів і мільйони одиниць одягу, це означало наявність великої бази для майбутніх фільмів, серіалів, реконструкцій і театрально-освітніх проєктів.

Для історичних постановок костюм часто не менш важливий, ніж декорація. Він показує час, статус героя, регіон, професію, належність до певної спільноти. У кадрі глядач може не помітити окремий ґудзик або тип тканини, але саме такі деталі створюють достовірність.

Тому втрата старої колекції означає, що майбутнім українським проєктам доведеться відновлювати те, що формувалося поколіннями художників по костюмах, реквізиторів, працівників цехів і кіновиробництва.

Це також удар по архівному шару кіностудії. Навіть якщо костюм не має статусу музейного експоната, він може бути пов’язаний із конкретною стрічкою, актором, режисером або етапом виробництва. Частина таких речей існує в єдиному екземплярі. Після пожежі їх не можна відтворити повністю — можна лише створити копію, але не повернути первинний предмет із його історією.

Що буде далі

Перший етап після атаки — ліквідація пожежі, розбір небезпечних конструкцій і допуск фахівців до приміщень. Далі має відбутися інвентаризація: працівники кіностудії та профільні експерти повинні встановити, які фонди знищені повністю, які пошкоджені частково, а які можна евакуювати або законсервувати.

Другий етап — документування збитків. Для культурних інституцій це критично, бо наслідки удару мають не лише бухгалтерський вимір. Потрібні фотофіксація, акти огляду, експертні висновки, опис втрачених фондів і підтвердження їхнього походження. Саме такі матеріали надалі можуть бути використані для державних реєстрів втрат культурної спадщини, міжнародної комунікації та потенційних юридичних процедур.

Третій етап — рішення про відновлення. Якщо корпуси кіностудії можна ремонтувати, то костюмну колекцію доведеться фактично створювати заново. Це потребуватиме грошей, часу, майстрів, доступу до архівних фото, описів фільмів, виробничої документації та підтримки кіногалузі. Найскладніше — відновити не кількість, а якість фонду: різноманіття епох, фактур, регіональних деталей і речей, які вже мали історію використання в українському кіно.

Атака на кіностудію Довженка стала одним із найболючіших ударів по українській культурній інфраструктурі в Києві. Вона знищила не тільки костюми й одяг, а частину матеріальної пам’яті кінематографа, яка десятиліттями працювала на український екран. Остаточний масштаб збитків ще має бути встановлений, але вже підтверджені втрати показують: ідеться про подію, наслідки якої українське кіно відчуватиме роками.

Читайте також: Теракт у Києві змусив МВС діяти: нові протоколи та психологічна підготовка поліції