Хворобу Паркінсона можуть видавати запахи: вчені виявили нову ознаку

Хвороба Паркінсона може змінювати не лише здатність людини відчувати запахи, а й саме їх сприйняття та характер вдиху. Як інформує редакція Realnist з посиланням на дослідження, опубліковане в журналі npj Parkinson’s Disease, науковці виявили характерну нюхову перцептивно-моторну ознаку, яка дозволила відрізнити людей із Паркінсоном від учасників з іншими порушеннями нюху з точністю до 94%.

Роботу провела команда науковців на чолі з дослідниками Інституту Вейцмана в Ізраїлі. Вчені аналізували одразу два параметри: як люди оцінюють запахи та як змінюється їхній вдих під час їх сприйняття. Результати показали, що при Паркінсоні йдеться не лише про ослаблення нюху. Змінюється сам характер сенсорної реакції на запах. Дослідження було опубліковане 29 липня 2026 року.

Чому вчені звернули увагу на нюх при хворобі Паркінсона

Погіршення нюху вже давно пов’язують із хворобою Паркінсона. Причому воно може з’являтися значно раніше за характерні рухові симптоми.

Автори нового дослідження прямо зазначають:

«Olfactory decline is an early sign of Parkinson’s disease».
(Автори дослідження, npj Parkinson’s Disease, 29 липня 2026 року).

За їхніми даними, зміни нюху можуть передувати руховим проявам на роки або навіть десятиліття. Водночас сам факт погіршення нюху не дозволяє визначити причину. Подібні проблеми трапляються під час старіння та за інших медичних станів.

Саме тому стандартні тести мають важливе обмеження. Вони перевіряють виявлення, розрізнення або ідентифікацію запахів. Проте такі методики не завжди можуть відрізнити Паркінсон від інших причин нюхової дисфункції.

Новий підхід мав розв’язати саме цю проблему.

У дослідженні взяли участь 94 людини

Науковці сформували три групи. Загальна вибірка становила 94 учасники.

До дослідження увійшли:

• 33 людини із хворобою Паркінсона;
• 33 здорові учасники відповідного віку;
• 28 людей із порушенням нюху, не пов’язаним із Паркінсоном.

Наявність третьої групи була принциповою. Вченим потрібно було визначити, чи існують особливості, характерні саме для хвороби Паркінсона, а не для втрати нюху загалом.

Спочатку учасники пройшли стандартне клінічне тестування нюху. Воно виявило проблеми як у людей із Паркінсоном, так і в учасників з іншими нюховими порушеннями.

Однак стандартний тест не зміг надійно розділити ці дві групи.

Тому дослідники використали інший підхід. Вони почали аналізувати не тільки здатність розпізнавати запах. Також враховували те, як саме людина його сприймає та як на нього реагує диханням.

Люди з Паркінсоном інакше сприймали приємні запахи

Під час одного з етапів учасникам пропонували приємний лимонний запах, неприємний фекальний запах і зразок без запаху.

Після цього люди оцінювали інтенсивність та приємність кожного зразка. Саме тут дослідники зафіксували суттєву різницю.

Учасники з нюховою дисфункцією, не пов’язаною з Паркінсоном, значно слабше оцінювали інтенсивність приємного запаху. Натомість люди з хворобою Паркінсона за цим параметром були ближчими до здорової контрольної групи.

Однак оцінка приємності запаху дала іншу картину. За нею учасники з Паркінсоном були схожими вже на людей з іншими порушеннями нюху.

Таким чином, результати не відповідали простій схемі, за якої всі запахи лише стають слабшими. Дослідники говорять про зміну особливостей самого сприйняття.

У статті це сформульовано як перцептивний зсув, а не лише погіршення функції нюху.

Ще одну відмінність виявили під час самого вдиху

Окремо дослідники аналізували, як люди фізично вдихають різні запахи.

Для цього використовували невеликий датчик назального потоку повітря. Він дозволяв фіксувати характеристики вдиху під час контакту із запахом.

У здорових людей реакція залежала від того, приємний запах чи неприємний. Подібний патерн зберігався й серед учасників, у яких нюх погіршився з інших причин.

Проте у групі з Паркінсоном картина була іншою.

Учасники майже не змінювали тривалість вдиху відповідно до приємності запаху. Крім того, в окремих випадках неприємний запах вони вдихали довше.

Цей напрям досліджень має попередню наукову основу. Ще у роботі команди Ноама Собеля 2001 року було показано, що порушення самого процесу вдихання може бути складовою нюхових проблем при Паркінсоні. Науковці тоді встановили зниження швидкості назального потоку та об’єму вдиху в пацієнтів із захворюванням.

Автори тієї роботи зазначали:

«PD patients were also significantly impaired at sniffing».
(Ноам Собел та співавтори, дослідження про нюх при Паркінсоні, 2001 рік).

Нове дослідження розширило цей підхід. Тепер аналізували не тільки силу вдиху, а його реакцію на характеристики конкретного запаху.

Комбінація показників дала точність до 94%

Далі вчені поєднали інформацію про сприйняття запахів із даними про вдих. Так вони сформували так звану olfactory perceptual-motor signature — нюхову перцептивно-моторну сигнатуру.

Вона включала два основні типи даних:

• суб’єктивну оцінку та сприйняття запахів;
• фізіологічну реакцію вдиху на запах.

У результаті модель змогла відрізняти людей із хворобою Паркінсона від інших груп.

При порівнянні Паркінсона зі здоровими учасниками точність становила близько 89%. При порівнянні з людьми, які мали інші причини втрати нюху, показник становив близько 88%.

Крім того, дослідники провели аналіз у меншій, ретельно зіставленій за демографічними характеристиками вибірці. Там точність класифікації Паркінсона та інших нюхових порушень сягнула 94%.

У рецензованій публікації Nature Portfolio для цього аналізу також наведені 100% чутливості та 88% специфічності. Використовувалася SVM-класифікація з перехресною перевіркою leave-one-out. Значення P становило 0,0047.

Саме здатність розрізняти Паркінсон та інші порушення нюху є ключовою особливістю методу. Стандартний клінічний нюховий тест у цій вибірці такого розділення не забезпечив.

Чи може тест виявляти Паркінсон до рухових симптомів

У цьому дослідженні брали участь люди, яким хворобу Паркінсона вже діагностували. Тому отримані результати стосуються насамперед здатності розрізняти сформовані групи за нюховим патерном.

Водночас саме рання поява нюхових змін робить цей напрям важливим для подальших досліджень. Щоб оцінити його можливості до появи рухових симптомів, потрібні спостереження за людьми з підвищеним ризиком розвитку захворювання.

Один із перспективних напрямів — дослідження носіїв варіантів LRRK2, пов’язаних із хворобою Паркінсона.

Отже, робота показує конкретну відмінність: при Паркінсоні може змінюватися не тільки гострота нюху. Інакшими стають оцінка запахів і пов’язана з ними реакція вдиху.

Саме поєднання цих параметрів дозволило отримати значно специфічніший нюховий профіль. Автори називають його потенційним хворобоспецифічним маркером.

Читайте також: Ухилення від мобілізації за $30 тисяч: СБУ викрила 10 схем у п’яти областях України