Чому звільнили Федорова з посади міністра оборони, Володимир Зеленський пояснив відсутністю робочої єдності між очільником відомства та головнокомандувачем Збройних сил Олександром Сирським. Президент заявив, що Федоров і Сирський не могли самостійно узгоджувати ключові питання та сідали за стіл переговорів лише після його особистого втручання, повідомляє редакція Realnist.com із посиланням на Суспільне.
Кадрове рішення відбулося під час формування нового уряду після відставки Кабінету Міністрів. Федоров підтвердив завершення роботи на чолі Міністерства оборони, але залишився виконувачем обов’язків до призначення наступника. Серед кандидатів на посаду Зеленський публічно назвав керівника Міністерства внутрішніх справ Ігоря Клименка, однак станом на другу половину дня 16 липня остаточного рішення та голосування Верховної Ради ще не було.
Яку причину звільнення Федорова назвав Зеленський
Президент уперше прямо пов’язав кадрове рішення із взаємодією між Міністерством оборони та військовим командуванням. За його словами, сторони не змогли виробити спільний порядок роботи без посередництва глави держави.
«Я поважаю сторони, я знаю їхні плюси, знаю їхні мінуси, і дуже хочеться, щоб вони посилювали Україну. Але є те, що є. І у вас в такій ситуації вихід — або одна сторона, або інша. Бо без мене вони не сідають»
(Володимир Зеленський, коментар журналістам 16 липня 2026 року щодо взаємодії Михайла Федорова та Олександра Сирського).
Зеленський також визнав, що відсутність узгодженої роботи була проблемою не лише міністра та головнокомандувача. Президент включив до кола відповідальності й себе як посадовця, який мав забезпечувати координацію між політичним керівництвом оборонного відомства та військовим командуванням.
Фактично президент описав ситуацію, за якої дві ключові ланки управління обороною не могли системно працювати без його участі.
Детальніше Читати
За даними депутатів фракції «Слуга народу», озвученими після зустрічі із Зеленським, причиною зміни міністра стали «непереборні протиріччя із головнокомандувачем Сирським». Це формулювання спочатку передали медіа з посиланням на учасників закритого засідання фракції, а згодом Зеленський публічно підтвердив саму суть проблеми — відсутність єдності та постійну потребу в його втручанні.
Основні обставини кадрового рішення:
- між керівництвом Міноборони та командуванням ЗСУ виникли системні робочі розбіжності;
- Федоров і Сирський не могли самостійно налагодити постійну взаємодію;
- президент вважав, що за таких умов одна зі сторін має залишити свою посаду;
- під час формування нового Кабміну Зеленський вирішив не подавати Федорова на повторне призначення міністром оборони.
Раніше учасники засідання президентської фракції повідомляли, що Зеленський назвав конфлікт системним і таким, який не вдалося подолати. Сам президент не деталізував усі епізоди розбіжностей, але прямо сказав, що сторони «не знайшли єдності».
Детальніше Читати
Що Федоров сказав про Сирського
16 липня Михайло Федоров провів брифінг, під час якого виклав свою позицію щодо роботи Міністерства оборони, військового управління та кадрового рішення президента.
Федоров заявив, що не ставив Зеленському ультиматум у формі «або я, або Сирський». Водночас він повідомив, що порушував перед президентом питання про зміну головнокомандувача ЗСУ та начальника Генерального штабу. Сирського він назвав людиною, яка відіграла важливу роль у захисті України у 2022 році, але говорив про необхідність змін у системі управління армією.
Після розмови з президентом Федорову запропонували залишитися у владній команді як раднику або в іншому статусі. Від посади радника він відмовився.
«Нормальна була вчора розмова з президентом. Він запропонував стати радником або знайти якийсь інший шлях, щоб залишитися в команді. Я від радника відмовився. У мене ніколи не було цілі стати міністром, залишатись міністром, шукати собі посади»
(Михайло Федоров, брифінг у Києві 16 липня 2026 року після розмови з Володимиром Зеленським).
Федоров припустив, що рішення про його неповернення до Міноборони президент міг ухвалити ще до їхньої розмови 15 липня. Під час брифінгу він зосередився на підсумках роботи та ризиках, які, на його думку, залишаються в оборонній системі.
У прощальному дописі Федоров назвав роботу міністром оборони честю та перелічив рішення, реалізовані за шість місяців. Серед них він згадав збільшення закупівель безпілотників, розширення фінансування дронових підрозділів, зміни у військових закупівлях, розвиток перехоплювачів і далекобійних систем, роботу з міжнародними партнерами та тестування української балістичної розробки.
«Це була велика честь — служити українському народу на посаді Міністра оборони»
(Михайло Федоров, допис у Telegram 15 липня 2026 року після рішення про формування нового уряду).
Серед завдань, які він не завершив, Федоров назвав організаційну трансформацію міністерства, переведення всіх закупівель на конкурентні процедури та формування системи персональної відповідальності за управлінські рішення.
Детальніше Читати
Федоров не оголосив про вихід із державної роботи, однак конкретної нової посади після відмови від статусу радника не назвав.
Як Сирський відреагував на звільнення Федорова
Олександр Сирський оприлюднив свою заяву після брифінгу колишнього міністра. Головнокомандувач не відповідав окремо на всі твердження Федорова і не деталізував характер розбіжностей між ними.
Сирський наголосив на результатах оборони Києва у 2022 році та заявив, що завдяки проведеній тоді операції у столиці зараз можуть відбуватися брифінги й ухвалюватися державні рішення. Він закликав зосередитися на війні та стратегії, яка, за його словами, демонструє конкретні результати.
«Дякую Михайлу Федорову за роботу на посаді Міністра оборони України. Бажаю йому і надалі залишатися в команді України. Разом до Перемоги!»
(Олександр Сирський, публічна заява 16 липня 2026 року після брифінгу Федорова).
Таким чином, головнокомандувач утримався від публічного загострення суперечки. Його заява містила подяку Федорову та побажання продовжити державну роботу, але водночас наголошувала на результативності чинної військової стратегії.
Хто може стати новим міністром оборони України
Найбільш конкретно Зеленський назвав кандидатуру Ігоря Клименка, який очолював Міністерство внутрішніх справ. Президент охарактеризував його як посадовця із сильними професійними сторонами, але уточнив, що Клименко є одним із кандидатів, а остаточний вибір ще не завершено.
Напередодні депутати «Слуги народу» після зустрічі з президентом повідомляли, що саме Клименка планували подати до Верховної Ради замість Федорова. Проте під час голосування за новий склад Кабінету Міністрів посада глави Міноборони залишилася незаповненою.
Процедура призначення передбачає:
- Президент визначає кандидата на посаду міністра оборони.
- Глава держави вносить відповідне подання до Верховної Ради.
- Парламент розглядає кандидатуру та голосує за призначення.
- До завершення процедури колишній член уряду може продовжувати виконувати обов’язки.
Міністра оборони, на відміну від більшості членів Кабінету Міністрів, Верховна Рада призначає саме за поданням президента.
Ігор Клименко керував МВС і системою, до якої належать Національна поліція, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, Державна служба з надзвичайних ситуацій та інші органи. Його можливий перехід до Міноборони обговорювали ще до офіційного оголошення кадрових змін. У медіа також називали інші прізвища, однак Зеленський публічно підтвердив лише те, що Клименко перебуває серед кандидатів.
Тому називати Ігоря Клименка вже призначеним міністром оборони передчасно: для вступу на посаду необхідні президентське подання та рішення парламенту.
Як відбувалася відставка Федорова
Михайло Федоров очолив Міністерство оборони 14 січня 2026 року. Перед цим він понад шість років керував Міністерством цифрової трансформації та працював віцепрем’єр-міністром. Його перехід до оборонного відомства парламент підтримав після окремого президентського подання.
14 липня Верховна Рада підтримала відставку уряду Юлії Свириденко. За законодавчою процедурою це означало відставку всього складу Кабінету Міністрів. Члени уряду продовжили виконувати обов’язки до призначення нового складу.
15 липня Зеленський провів консультації щодо майбутнього Кабміну. Спочатку президент говорив, що остаточне рішення стосовно Федорова ще не ухвалене. Після зустрічей із керівництвом армії, Федоровим і депутатами президентської фракції стало відомо, що його кандидатуру не планують повторно подавати на посаду міністра оборони.
Того ж дня Федоров оприлюднив підсумковий допис, а 16 липня виступив із розгорнутим брифінгом. Зеленський після цього публічно підтвердив відсутність робочої єдності між міністром та головнокомандувачем, а Сирський подякував Федорову за роботу.
Станом на 16 липня ситуація виглядала так:
- Михайло Федоров не входить до нового складу уряду як міністр оборони;
- конкретної нової посади для нього не оголошено;
- від пропозиції стати радником президента він відмовився;
- Ігор Клименко розглядається як один із кандидатів на посаду глави Міноборони;
- Верховна Рада ще має окремо проголосувати за нового міністра;
- Олександр Сирський залишається головнокомандувачем ЗСУ.
Ключовою публічно названою причиною рішення стала не оцінка окремої програми або оборонного проєкту, а нездатність політичного керівництва Міноборони та військового командування налагодити узгоджену роботу. Зеленський обрав зміну міністра під час переформатування Кабінету, тоді як Сирський зберіг посаду та після відставки Федорова закликав зосередитися на війні й чинній стратегії.
Читайте також: За контент для дорослих можуть не карати: що передбачає рішення Верховної Ради
