Масштабна реформа соцвиплат в Україні: що таке базова соціальна допомога та кого змусять шукати роботу

Система соціального забезпечення в нашій державі стоїть на порозі найрадикальніших змін за останні десятиліття. Читаючи глибоку економічну аналітику на головному новинному порталі Реальність, ви могли помітити, що утримання роздутого та розпорошеного апарату соціальних виплат стає надмірним тягарем для державного бюджету, який левову частку своїх ресурсів спрямовує на потреби оборони. Існуюча модель, що складається з десятків дрібних субвенцій, доплат та компенсацій, часто виявляється неефективною: гроші “розмазуються” тонким шаром, не вирішуючи реальних проблем тих, хто перебуває за межею бідності. Саме тому парламент розпочав розгляд ініціатив, покликаних повністю змінити філософію державної підтримки, перетворивши її з пасивного утримання на активний інструмент повернення громадян до повноцінного економічного життя.

Цього тижня у фокусі уваги опинився новий законопроєкт під реєстраційним номером 15094. Як повідомляє інформація з джерела, держава має намір відмовитися від цілої низки розрізнених соціальних виплат для різних категорій населення, замінивши їх одним універсальним механізмом — базовою соціальною допомогою. Цей крок не означає тотального скорочення фінансування, проте він докорінно змінює правила гри. Ті, хто звик роками отримувати виплати без спроб покращити власне становище, зіткнуться з новими жорсткими вимогами. Розглянемо детальніше, які саме виплати планують ліквідувати, за якою формулою рахуватимуть нову допомогу та до чого тут територіальні громади.

Суть законопроєкту 15094: перехід до адресної та базової допомоги

Головна мета законодавчої ініціативи — систематизація хаотичного набору виплат. Пропонується скасувати окремі вузькопрофільні виплати, зокрема ті, що призначалися для малозабезпечених сімей, а також виплати для осіб, які не мають достатнього страхового стажу та, відповідно, позбавлені права на повноцінну трудову пенсію.

Автори законопроєкту наголошують, що фізичного позбавлення коштів не відбудеться. Люди, які втратять свої старі статуси та виплати, будуть автоматично переведені на отримання базової соціальної допомоги, якщо вони дійсно потребують фінансової підтримки. Цей перехід має вирішити проблему так званої “соціальної пастки”, коли сукупність дрібних державних доплат у деяких випадках перевищувала мінімальну заробітну плату, що демотивувало людей шукати офіційну роботу і сплачувати податки.

Ініціатива має на меті зробити фінансову допомогу не просто способом виживання, а потужним інструментом подолання бідності. Уніфікована допомога дозволить органам соціального захисту краще контролювати адресність виділених коштів, гарантуючи, що гроші платників податків йдуть виключно тим родинам, які опинилися у складних життєвих обставинах і об’єктивно не можуть самостійно себе забезпечити на даному етапі.

Фінансові орієнтири: прожитковий мінімум та нова формула розрахунку

Хоча точна фіксована сума нової допомоги у законі не прописана, оскільки вона залежатиме від можливостей державного бюджету на кожен конкретний рік, встановлено чіткий нижній поріг. Базова соціальна допомога не може бути меншою за законодавчо встановлений прожитковий мінімум станом на 1 січня поточного року. Нагадаємо, що станом на 2026 рік цей показник становить 3 209 гривень для загальної категорії населення, а для працездатних українців він зафіксований на рівні 3 328 гривень.

Надзвичайно цікавим є підхід до формування виплат для родин. У разі ухвалення закону, базова соціальна допомога буде розраховуватися за принципом акумуляції:

1. Береться 100% базової величини на першого члена родини (уповноважену особу, яка звертається за допомогою).
2. До цієї суми додається по 100% базової величини на кожного наступного члена сім’ї, який потребує підтримки.

Таким чином, загальна сума виплат формуватиметься виключно на основі кількості людей у родині. Ця формула є більш прозорою та зрозумілою для громадян у порівнянні з нинішніми складними розрахунками сукупного доходу, де враховуються десятки різних коефіцієнтів та винятків.

Боротьба з утриманством: зайнятість як обов’язкова умова

Найбільш революційною нормою нового законопроєкту є жорстка прив’язка соціальних виплат до статусу зайнятості працездатних членів родини. Отримання такої допомоги планують зробити юридично незалежним від самого факту працевлаштування в момент подачі заяви, однак встановлюється сувора вимога: отримувачі зобов’язані активно шукати роботу.

Держава відмовляється спонсорувати пасивність. Допомогу призначатимуть на одного з членів родини на чітко обмежений термін — 6 місяців (з можливістю подальшого продовження, якщо життєві обставини не покращилися). За цей час працездатна людина не має права просто сидіти вдома. Вона повинна співпрацювати з центрами зайнятості, проходити перекваліфікацію, відвідувати співбесіди та розглядати запропоновані вакансії.

У разі, якщо буде зафіксовано свідоме ухиляння від працевлаштування або безпідставні відмови від підходящої роботи, виплата базової соціальної допомоги буде припинена. Цей механізм створений для того, щоб стимулювати українців до повернення на ринок праці, зменшити рівень тіньової зайнятості та поповнити дефіцит кадрів, який гостро відчувається у багатьох секторах економіки.

Тристороння угода та індивідуальні плани підтримки

Щоб система працювала ефективно, законопроєкт 15094 передбачає впровадження нового документального інструменту — тристоронньої угоди. Вона укладатиметься між:

1. Органом соціального захисту (який призначає виплату).
2. Отримувачем допомоги (який бере на себе зобов’язання з пошуку роботи та соціалізації).
3. Територіальною громадою (яка здійснює супровід та контроль).

Територіальні громади отримають значно ширші повноваження у сфері соціальної політики. Вони зможуть не лише ініціювати подання на базову соціальну допомогу для своїх мешканців, але й будуть зобов’язані розробляти індивідуальні плани підтримки для кожної проблемної родини.

У пояснювальній записці до документа вказано, що базовий пакет не обмежуватиметься виключно “живими” грошима. До фінансових коштів будуть додаватися конкретні соціальні послуги, необхідні певній людині: психологічна реабілітація, допомога в лікуванні залежностей, послуги муніципальної няні для одиноких матерів, щоб вони могли вийти на роботу, або юридичний супровід. Тобто держава переходить від тактики “роздачі грошей” до комплексної соціальної інженерії, метою якої є повна інтеграція людини в суспільство.

Додаткові та цільові виплати: що залишається у 2026 році

Попри наміри об’єднати частину виплат, уряд продовжує реалізовувати гостро необхідні цільові програми, які фінансуються, зокрема, за рахунок міжнародних донорів. Соціальна політика 2026 року враховує реалії воєнного часу та потреби найбільш вразливих категорій, яких неможливо змусити вийти на ринок праці.

Так, нещодавно було ухвалено рішення про виплату додаткової одноразової допомоги у розмірі 6 500 гривень сім’ям, які виховують дітей з інвалідністю. Ця програма охопить близько 8 700 українських родин, що доглядають за дітьми підгрупи “А” (найважчий ступінь втрати здоров’я). Фінансування у розмірі понад 56 мільйонів гривень повністю забезпечується з донорських фондів. Цільовою аудиторією є сім’ї, які продовжують проживати у прифронтових та деокупованих громадах, де доступ до спеціалізованої медичної допомоги та реабілітації залишається вкрай обмеженим.

Ще однією важливою ініціативою стала нова соціальна виплата “Дитина не одна”, розмір якої становить 12 000 гривень. Її призначення заповнило правовий вакуум, який існував раніше. Гроші виплачуються на утримання дітей, які фактично залишилися без батьківського піклування, але юридично ще не отримали статусу сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування (наприклад, тривають судові процеси). Отримати ці 12 тисяч можуть родичі або сторонні люди, які тимчасово взяли дитину у свою сім’ю. Це стосується випадків, коли батьки дитини загинули, вважаються зниклими безвісти за особливих обставин, перебувають у ворожому полоні, опинилися на тимчасово окупованій території або були позбавлені свободи окупаційними режимами.

Реформування соціальної сфери — процес тривалий і болісний. Законопроєкт про базову соціальну допомогу наразі ще перебуває на стадії розгляду у комітетах парламенту, проте сам факт його появи свідчить про невідворотність змін. Європейський досвід показує, що лише адресна підтримка у поєднанні з жорсткими вимогами щодо соціалізації та працевлаштування здатна розірвати коло спадкової бідності. Українцям доведеться адаптуватися до нових реалій, де державна допомога — це не безумовний базовий дохід на все життя, а тимчасовий рятувальний круг, який дається за умови, що людина сама намагається плисти вперед.